.
Одеса живе своїм життям і досі,
Проте ніколи не пустувала так сильно.
Прірву невиконаних кросів
Змиває чергова хвиля.
Я вмиваю обличчя і готую собі
вечерю,
Усвідомлюючи, що зараз інші часи.
Спогад, підвішений в етері,
Що нікуди не може дійти,
Досі десь тут, ще й іноді підіймає галас.
Це велике горе забрати в тебе присутність.
Коли виходимо із підвалу,
Як з кокону, страшно скрутно.
Але ми вже сильні травмою, доба довела –
Продовжую жити, бо лише так не згину.
Всі на своїх ногах,
Всі все розуміють.
Це не заклик мучитись, це щирі слова.
Я ж бо знаю, нас обох вбиває тиша,
І мені безмежно шкода,
Що стільки було без тебе..
2024-03-03 09:35:34
5
1