0. Перегорнутий Блазень

Олег Шаула

Люди псують собі життя Заради завтра заради вчора заради ніколи н е р а д і н і к о м у Люди брешуть на вуха і йдуть. Я залишаю цю собу собі. Я голос вигоди не слухаю й не слухав Щоразу ідучи в останню путь. Сонце дмухає на календар подій, Я не вбухав свої дні для своїх мрій. Я не був на дні, щоби стрибати вище. Ати-бати з універу на зарплати І ніхто не дасть оклад на кладовищі. Сон це є малий шматочок смерті. Закрутившись у цю круговерть, і Віддаючи іншим дні так, ніби вони вічні На сон життя перетворивши Вже не живі, але ж які уперті. І як же бісить та трагічна нелогічність Числа ненависних мені сумних процесій. Зациклені в кайданах утопічних, Я їду в інший бік на чорному експресо!

2023-07-24 14:33:11

8

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Есмеральда Еверфрі

А ти спеціально написав "еКспрессо", чи то помилка?)

Відповісти

2023-07-26 15:32:00

Подобається

Олег Шаула

@Есмеральда Еверфрі ліричний герой бачить, як люди гаять час на безглуді речі, перетворюючи життя на сон (смерть), і їде від них в інший бік на потязі (експрес), п'ючи еспресо, щоб більше не спати.

Відповісти

2023-07-26 15:35:50

1

Есмеральда Еверфрі

@Олег Шаула о, тоді питань нема, класна гра слів 🙃

Відповісти

2023-07-26 15:46:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1936

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1262