0. Перегорнутий Блазень
Люди псують собі життя Заради завтра заради вчора заради ніколи н е р а д і н і к о м у Люди брешуть на вуха і йдуть. Я залишаю цю собу собі. Я голос вигоди не слухаю й не слухав Щоразу ідучи в останню путь. Сонце дмухає на календар подій, Я не вбухав свої дні для своїх мрій. Я не був на дні, щоби стрибати вище. Ати-бати з універу на зарплати І ніхто не дасть оклад на кладовищі. Сон це є малий шматочок смерті. Закрутившись у цю круговерть, і Віддаючи іншим дні так, ніби вони вічні На сон життя перетворивши Вже не живі, але ж які уперті. І як же бісить та трагічна нелогічність Числа ненависних мені сумних процесій. Зациклені в кайданах утопічних, Я їду в інший бік на чорному експресо!
2023-07-24 14:33:11
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Есмеральда Еверфрі
А ти спеціально написав "еКспрессо", чи то помилка?)
Відповісти
2023-07-26 15:32:00
Подобається
Олег Шаула
@Есмеральда Еверфрі ліричний герой бачить, як люди гаять час на безглуді речі, перетворюючи життя на сон (смерть), і їде від них в інший бік на потязі (експрес), п'ючи еспресо, щоб більше не спати.
Відповісти
2023-07-26 15:35:50
1
Есмеральда Еверфрі
@Олег Шаула о, тоді питань нема, класна гра слів 🙃
Відповісти
2023-07-26 15:46:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2123
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2252