0. Перегорнутий Блазень
Люди псують собі життя Заради завтра заради вчора заради ніколи н е р а д і н і к о м у Люди брешуть на вуха і йдуть. Я залишаю цю собу собі. Я голос вигоди не слухаю й не слухав Щоразу ідучи в останню путь. Сонце дмухає на календар подій, Я не вбухав свої дні для своїх мрій. Я не був на дні, щоби стрибати вище. Ати-бати з універу на зарплати І ніхто не дасть оклад на кладовищі. Сон це є малий шматочок смерті. Закрутившись у цю круговерть, і Віддаючи іншим дні так, ніби вони вічні На сон життя перетворивши Вже не живі, але ж які уперті. І як же бісить та трагічна нелогічність Числа ненависних мені сумних процесій. Зациклені в кайданах утопічних, Я їду в інший бік на чорному експресо!
2023-07-24 14:33:11
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Есмеральда Еверфрі
А ти спеціально написав "еКспрессо", чи то помилка?)
Відповісти
2023-07-26 15:32:00
Подобається
Олег Шаула
@Есмеральда Еверфрі ліричний герой бачить, як люди гаять час на безглуді речі, перетворюючи життя на сон (смерть), і їде від них в інший бік на потязі (експрес), п'ючи еспресо, щоб більше не спати.
Відповісти
2023-07-26 15:35:50
1
Есмеральда Еверфрі
@Олег Шаула о, тоді питань нема, класна гра слів 🙃
Відповісти
2023-07-26 15:46:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4579
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9057