5

Олег Шаула

Ти не з цих земель, Але затрималась ніби навіки Як шинель, що прикращає облисілий в'яз Хотіла бачити мене, а я хотів тебе почути Поки намагалась пояснити все в останній раз Крізь побите скло, всі бачили Як в нас усе було, Суто через наше щастя. Відчуття, Ніби в нас вдома оселився шляхтич. Яскраве сонечко осяяло житло А за вікном пташки волають зверхньо на майданчик. Це все про тебе. Вибач, я не здатний був на комплімент покраще Одної ночі встав з пустого ліжка, Рясна моква дає пройти крізь тишу. Натщесерце вийшов відшукати де ти є пропаща. Пішла, але не зміниш цим свого життя. Прийшов до тями і вже змивається твоя личина. Воджу пальцем по скарбах, які ти ще не перелічила. Почути спів Я так хотів, ти чула вже і так любила Сподіваюсь доживу його почути на своїй могилі.

2023-08-06 13:19:07

9

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ

Ахххх, Бумбокс💦

Відповісти

2023-08-06 13:44:21

1

Н Ф

Мелодійно)

Відповісти

2023-08-06 14:24:00

Подобається

baofæn

Ці рими...зігріли серце. 👍

Відповісти

2023-08-10 11:28:18

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

37

4

4327

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

82

2

3318