Наші рани розкажуть де ми бували. Наші шрами це пригоди давні. Шторм на горизонті. Моя любов манить мене в далечінь. За неї тост піднімаю, піднімаю. За неї життя своє покладу. –Моя любов десь там в далечині мене до себе гукає. За нього піднімаю я тост. Піду за ним у незвідані края. Йому повідаю про історію свою. —Про історію мою розкажуть їй сліди на тілі. —Лиш йому я розповім про все на світі. —Їй я віддаю життя своє. Мої шрами розкажуть моїй коханій про минулі часи. Хоч і не рівня я для неї та я не здамся. За неї я здіймаю меч у вись. —Для нього я світ дарую. З ним я стрибну у бездонну яму. Піду у пітьму з якої немає вороття, щоб із милим буть. —За неї я боровся, за неї меч здіймав й не боявся рук своїх забруднити. Лиш була б вона зімною. Вона моя любов -Він мене манить. Іду я туди з відкиля немає вороття. -Руку свою подаю королеві. -Торкнувшись його руки я пірнула у вир бажань котрі несли мене немов божевільні. Серце б'ється у грудях нестримно. З ним у танок пішла -З нею я б танцював цілу вічність. Зостався іще б на все життя та вже час нам прощатись. Я тікаю із палацу залишаючи свою кохану. Утечу я за тисячу морів від кохання. Та серце б'ється у грудях. У цих краях я залишив своє серце й узяв рану не розвійну. Хоч і вабить море та до неї я лину серцем. Хоч вітер і тягне у края незвідані та душа до неї лине. Хоч кличуть пригоди та чую в голові її голос ніжний. -Я сумую за ним й цей смуток не розвіють бали пишні. Я вже іншого не по кохаю. Серце моє він полонив. Я лиш до нього лину. Я кажу своєму життю прощавай і йду за ним... -Мою історію повідають шрами на тілі. Про любов розкажуть рани душевні. За нею я сумую й вітер сум мій по всіх усюдах розповідає. Гляну я у вись й у мріях загублюсь лиш згадавши її постать. -Я у пошуках все не знайду мою любов. Я усюди бувала та не бачила його з тих самих пір.... Мою історію повідає місяць самотній, а сльози земля забере. Пам'ятаю я образ його страшний, що так мене манив. - Пам'ятаю я її... Не всилах забуть. Ти до мене, як мрія прийшла. І не вірив я сам собі, що знов тебе зустрів. У обіймах час плину втратили ми. Слова люблю й пристрасний цілунок. Кажу що не відпущу. Та в кайдани закувавши ведуть мене на страту... Виплакала дівчина усі свої очі. -Тебе я манила й погубила. Мене ти прости , що не всилах любов вгамувать... -За тебе життя віддати не лячно. Тобі колись серце дарував. Тобі тепер життя віддаю посміхнувшись... Ні моя любов не помре! Чутно звук меча й повстанський крик. За неї я боротимусь! Дівчина посміхнулась, а він поклонився. Не загине наша любов. Лиш тобі одній повідаю про життя піратське. -Лиш тобі я серце відкрию. -Здіймемо у вись мечі за любов! І лунатиме ти моя на зло усім! Ми боремось за любов заборонену прадавніми законами. Кажуть що пірат не може покохать. Та я тобі навік у коханні поклянусь. -Кажуть що любов не для королев та я тобі навік поклянусь. -І ось ти в моїх руках. Здіймемо келихи переможні. І я не вірю що це насправді. Моя кохана у моїх руках. Я міцно її обійму й вже ніколи не відпущу... Історію нашу по всьому світі рознесуть. Не загине наше кохання... - Не згасне любов... ( обоє)-Не загасить ніщо наші почуття...