Життя дракона

Сандра Мей

Ти палаєш у пітьмі. Ти гориш у вогні власної ненависті. І ця ненависть тебе поглинає. Лють твоя не знає меж. Лицемірство ворогів твоє серце злістю сповнює. Дурість і наївність людей тебе колись звеселяло та зараз ти сумуєш. Бо не бачать вони правди. В них є своя "правда". Їхня гординя для тебе це примха. Ти сумуєш! Очі твої сумні. Всі гадають ти поганий, бо так хтось колись сказав. Ніхто правди не хоче шукати і чути. Цей світ змушує тебе бути тим ким ти не є. Ти боришся за свою правду і сотні слів брехливих тебе не зупинять. Ти боришся без зброї твоя зброя це правда! Ти ніколи не тікав. Себе не зрікався. Ти все життя ніс правду людям. Не вбивав рицарів бездумних. Завжди краще в людях шукав. То ж чому ти сумуєш зараз? Кажеш не чули. Сміялись в слід. І далі ніби свою "правду " казали. І всі повірили, не слухаючи тебе? Ти кричав та намарно? Казали ти тварь бездушна? Та в очах твоїх кам'яних бренить сльоза! Ти не такий, як кажуть! Ну той що ? Яка вже різниця? Якщо не уникнути біди? Не здавайся друже! Я зтобою і правда на твоєму боці!

2022-02-24 11:45:54

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

велике вам дякую

Відповісти

2022-02-24 12:16:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1964

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405