Життя дракона

Сандра Мей

Ти палаєш у пітьмі. Ти гориш у вогні власної ненависті. І ця ненависть тебе поглинає. Лють твоя не знає меж. Лицемірство ворогів твоє серце злістю сповнює. Дурість і наївність людей тебе колись звеселяло та зараз ти сумуєш. Бо не бачать вони правди. В них є своя "правда". Їхня гординя для тебе це примха. Ти сумуєш! Очі твої сумні. Всі гадають ти поганий, бо так хтось колись сказав. Ніхто правди не хоче шукати і чути. Цей світ змушує тебе бути тим ким ти не є. Ти боришся за свою правду і сотні слів брехливих тебе не зупинять. Ти боришся без зброї твоя зброя це правда! Ти ніколи не тікав. Себе не зрікався. Ти все життя ніс правду людям. Не вбивав рицарів бездумних. Завжди краще в людях шукав. То ж чому ти сумуєш зараз? Кажеш не чули. Сміялись в слід. І далі ніби свою "правду " казали. І всі повірили, не слухаючи тебе? Ти кричав та намарно? Казали ти тварь бездушна? Та в очах твоїх кам'яних бренить сльоза! Ти не такий, як кажуть! Ну той що ? Яка вже різниця? Якщо не уникнути біди? Не здавайся друже! Я зтобою і правда на твоєму боці!

2022-02-24 11:45:54

4

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Сандра Мей

велике вам дякую

Відповісти

2022-02-24 12:16:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14191

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283