І мене не буде ч.2
Коли ж спитаєте мене: «Як правильно справлятись з біллю?» мої відмазки – це акцент на чисте правило із Біблії. Не хочу я ділитись почуттями, можливо, це і звабило мене? вони збираються, киплять роками, ця слабість справді змушує мене. Колись, в пітьмі, я розкажу вам, послухайте ж нарешті це: кремезні докори сумління– воно ніколи не мине. А є ще те, чого не варто знати, не кожен витримає це, мабуть, потрібно розказати, я буду Тиша, а ви – Смерть. … «Трабли і тривожний гамір, думки про самий гірший день, вони величними є досі, як смерть своє не забере»
2023-04-10 20:17:44
2
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3339
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12212