Квадрат
Санна Семм
Ранковий лист, гаряча чашка кави, холодний вітер, звук машин, йому здається, що його давно уже немає, і мабуть, забуває голос свій. Він любить слухати сумні сонети, гуляти мовчки, дивитися на птах, йому здається, що не потрібен цій планеті, боїться, що він робить щось не так. Зима. Він дивиться Шекспіра. Весна. І знову щось не так. Літо. Не приносить радість. Осінь. Його уже нема.
2023-04-11 12:23:27
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Н Ф
Життєво
Відповісти
2023-08-03 21:50:27
Подобається
Інші вірші поета
І мене не буде ч.2 Вʼязниця Бути тінню Каяття
Інші поети
kply
@kply
Robbie Massey
@robbie_massey
secret
@secretnoclue
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12014
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12983