О, Маргарито
Санна Семм
«О, Маргарито» – промовив я, чекаючи на чорну постать, в очах якої бачив сильний страх. «О, Маргарито» – в моїх думках лунали різнокольорові болі, в агонії тонув, не знав як розібратись з болем. «Маргарито» – сказав я борячись, ледве при розумі, але зі сміхом на очах. «Маргарито, Ви для мене все! Чекаю я на Вас крізь свою біль та втому, та навіть те, що називав я Страх». Чорний силует пройшов повз хмари, крутився, наче млин у далині, агонія – невже це слово болю? Колись давно сказав я, і пішов у світ.
2023-04-08 17:52:17
4
0
Інші вірші поета
І мене не буде ч.1 І мене не буде ч.2 Милий Егеоне Бути тінню
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
it'sdher _
@ddher_
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9180
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13291