О, Маргарито
«О, Маргарито» – промовив я,
чекаючи на чорну постать,
в очах якої бачив сильний страх.
«О, Маргарито» – в моїх думках лунали
різнокольорові болі, в агонії тонув,
не знав як розібратись з болем.
«Маргарито» – сказав я борячись,
ледве при розумі, але зі сміхом на очах.
«Маргарито, Ви для мене все!
Чекаю я на Вас крізь свою біль та втому,
та навіть те, що називав я Страх».
Чорний силует пройшов повз хмари,
крутився, наче млин у далині,
агонія – невже це слово болю?
Колись давно сказав я, і пішов у світ.
2023-04-08 17:52:17
4
0