المتاهة
أشعر وكأني تواجدت معـكَ بمتاهة لا نهايـة لها، تعلم جيـدًا كـل منحـنى بهـا، كلمـا حاولـت الهرب بعيـدًا عنـكَ وجدتكَ أمـامي تنظر لـي بكـل ثقة وكـأنكَ تخبرني أنـه لا مفر منـكَ مهمـا حاولت. أختنق منـكَ وكل ذره داخلي تفيـض بالكـره لـكَ، وتبدأ كل خلية عصبية امتلكهـا بأعطـاء الأوامر لأركـض بعيـدًا عنكَ، وحينما أفعل أشعر وكـأن هذه المتـاهة بداخـلي أنا وليس العكس. لأركـض مرة أخرى عودة لكَ أبحث عنـكَ بكـل ما أملك من قـوة، ضعف، غضب، هدوء، حب، كـره، استياء، رضى، والكثير من المـشاعر المتناقضة الـتي تشـعرني بالأرهاق واستنـفاذ كـل طاقه بـي. وعندما أجدكَ أمامي مـرة أخرى كـل ما أفعله حينها هو الركض لـكَ بما تبقى لي من طاقة لأرتمـي بين عناق أضلعـك وتقبل منـكَ بكـل سلاسـه. وتمـر لحظة تلو الأخرى ليتبـدد كل شعور وإرتعاش يؤذي قلبي بآخر هاديء مريح يبث مـن خلايـا جسدكَ، ولكن في تلك اللحظة يعود شعور الكـره بداخلي مرة أخرى. وهنا فقط اتسائل.. هل أنا حقًا خلقـت معـكَ بمتاهـة أم هي خلقت بداخـلي؟!
2020-07-25 19:33:18
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Leqaa Ibrahim
اووووفففف ده وحش بتهزري⁦❤️⁩⁦❤️⁩🥺🥺
Відповісти
2020-07-27 12:45:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3569
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385