Кров з молоком до кави
Кров з молоком до кави,
Ласкавий травень не такий вже й ласкавий,
Вона любила відчайдушно так само,
Як можете любити тільки мама...
Не бачу сенсу через дим,
Не дарма ж ми називаємося людьми:
Не цінуємо любові інших людей,
Чекаємо поки прийде єдиний. Не прийде...
Скільки разів вже наступали на ці граблі,
Скільки було вже підібрано слів,
Та все одно висновки ніяк не зробим,
Самі залишаємося вдома...
Заплющуй очі, щоб не бачити лиць цих зблідлих,
Хоча в темряві вони все одно випромінюють світло
І навіть тепло,
Тобі хіба не знати, скільки разів залишалися удвох...
Та не більше ніж якась затичка,
Потім це вже входить у звичку,
І приходить період з днів,
Коли ти нікому не віриш, навіть собі...
Ниє душа й болить спина,
Але ж що стало причиною?
То ножі чи дівочі нігті?
Чи може через те, що ми як діти,
Не можемо знайти собі притулку...
Холодна підлога й пуста пляшка з-під пігулок,
Тріщина на дзеркалі й сліди помади,
Любов... Вона не буває без влади...
Може, то не помада, може кров?
Може то все ж молоко
Моїх недосвідчених літ,
Будьте обережними зі словом "любіть"...
Бо не знаєш куди доля заведе і з ким,
Ця зустріч може принести в ласкавий травень сніги,
І навпаки запалити вогонь вічний
Там, де завжди був січень...
Кожен не раз ставав свідком,
Що не любов зустрічається так само рідко,
Як і любов, яку скільки разів вже обспівали,
Шкода, що ми не знаємо коли справжня, на жаль, нам не сказали...
2023-05-26 08:29:40
1
0