Я здав книжки. І все,
Саша Гаврилюк
Я здав книжки. І все, Навіть не знаю, що буде тепер, Ніби залишив у них частинку себе, І, мабуть, вмер Той учень школи, Який залишив пам'ять тут, напевно, Кажу, що не забуду ніколи, Хоча знаю, що час назад вже не поверне Ті дні й все те буденне, Що досі в кошмарах мучить, Скоро стану студентом І забуду про те, як це бути учнем. Вчителі, перерви й рідна парта, Домашнє, яке залишав завжди на завтра, Згадую, як із заплющиними очима тикав пальцем по карті, Щоб визначити місце, у яке треба буде завітати У майбутньому, що не за плечима, А ось у тебе на руках, Миготять ліхтарі й спогади перед очима, Які залишилися в роках. Перший дзвінок, перший урок, Перший раз, коли покликали до дошки, Коли кожен клас - це новий крок Вперед і... всі не зізнаються,Та сумувати будуть хоча б трошки. Тут перша бійка і перша любов, Та це лише підготовчий етап, Ми після школи вступаємо до школи знов, Під назвою "Життя". Читати книжки, мабуть, легше було, Ніж почати свою власну, І на перший дорослий урок, Краще не спізнюватись і приходити вчасно. Бо можеш пропустити Головне й найцікавіше, Скажу вам навіть більше, Не вивчене доведеться пережити. Тому треба цим дорожити І вже не пройде маневр, що проспав, Бо ми не починаємо по-новому жити, Ми просто, як вчителі, починаємо вести свій журнал. Чомусь погана погода, Навіть сонце не не вірить, ховається, Я знаю,що повернусь сюди через роки І побачу ті самі лиця, що усміхаються. Падає сльозинка на лист паперу, "Молодчинка" палає в очах, Просити й шукати можливості мені не треба, Я сам знайду можливість прийти через роки туди, звідки почав. А повернусь я до того класу, тієї парти, Де ці часи і почались, Справи всі відкладу на завтра, Все, як колись, все, як колись.
2020-11-05 14:25:47
2
0
Інші вірші поета
Казки Хто якщо не ти? Я тобі вірю Вона глибше ніж я думав
Інші поети
Marry Dead
@marry_dead
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5583
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1704