Я здав книжки. І все,
Я здав книжки. І все,
Навіть не знаю, що буде тепер,
Ніби залишив у них частинку себе,
І, мабуть, вмер
Той учень школи,
Який залишив пам'ять тут, напевно,
Кажу, що не забуду ніколи,
Хоча знаю, що час назад вже не поверне
Ті дні й все те буденне,
Що досі в кошмарах мучить,
Скоро стану студентом
І забуду про те, як це бути учнем.
Вчителі, перерви й рідна парта,
Домашнє, яке залишав завжди на завтра,
Згадую, як із заплющиними очима тикав пальцем по карті,
Щоб визначити місце, у яке треба буде завітати
У майбутньому, що не за плечима,
А ось у тебе на руках,
Миготять ліхтарі й спогади перед очима,
Які залишилися в роках.
Перший дзвінок, перший урок,
Перший раз, коли покликали до дошки,
Коли кожен клас - це новий крок
Вперед і... всі не зізнаються,Та сумувати будуть хоча б трошки.
Тут перша бійка і перша любов,
Та це лише підготовчий етап,
Ми після школи вступаємо до школи знов,
Під назвою "Життя".
Читати книжки, мабуть, легше було,
Ніж почати свою власну,
І на перший дорослий урок,
Краще не спізнюватись і приходити вчасно.
Бо можеш пропустити
Головне й найцікавіше,
Скажу вам навіть більше,
Не вивчене доведеться пережити.
Тому треба цим дорожити
І вже не пройде маневр, що проспав,
Бо ми не починаємо по-новому жити,
Ми просто, як вчителі, починаємо вести свій журнал.
Чомусь погана погода,
Навіть сонце не не вірить, ховається,
Я знаю,що повернусь сюди через роки
І побачу ті самі лиця, що усміхаються.
Падає сльозинка на лист паперу,
"Молодчинка" палає в очах,
Просити й шукати можливості мені не треба,
Я сам знайду можливість прийти через роки туди, звідки почав.
А повернусь я до того класу, тієї парти,
Де ці часи і почались,
Справи всі відкладу на завтра,
Все, як колись, все, як колись.
2020-11-05 14:25:47
2
0