Здається, що це було так давно
Здається, що це було так давно,
Та не забуде вже ніхто,
Як ми співали під вікном
Навіть тоді, коли впали вже на дно.
Життя дає можливість це відчуть,
Не знаєш хто подасть руки,
Це будуть ті, хто ще не встиг забуть,
Ті, кого перевірили роки.
Тримай мою руку і не відпускай,
Я проведу тебе у казку,
Ти тільки очі не відкривай,
Ніхто такого раніше не робив? Будь ласка.
Хтось шукає те, що мав завжди,
Біжучи, все на шляху змітають,
Зупинись на хвилину і скажи
Чи тебе там чекають?
Ходімо краще до країв,
Які ти бачив у своїх снах,
Де найкращі спогади і дні твої,
Де зайвими будуть слова.
Де сонце сходить у долоні
Й ховається у золоті поля,
Де ти бачиш, коли спросоння
Усміхається, цвіте земля.
Ти лиш тримай мою руку й не відпускай,
І я проведу тебе у казку,
Ти тільки очі не відкривай,
Ніхто такого раніше не робив? Будь ласка.
Бувало, що в гості приходить відчай,
А сум виє під вікном,
Та ми завжди збирали віче
І співали... Як же це було давно.
Так давно, що я досі пам'ятаю,
Так давно, що згадую кожного дня,
Таке просто не забувають,
Кажуть так усі, у кого б не спитав.
Мабуть, знають щось вони,
Таке не дінеться нікуди,
Бо такими, як ми колись були,
Ніхто й ніколи більш не буде.
Тож тримай мене за руку,
Ні, дай мені дві руки,
І ми повернемося... забудьте,
Закінчимо з того, з чого почали.
2020-10-27 14:09:50
3
0