Любов у дев'яності
(18+)
Дим цигарок став ніби туман, Вечір був зовсім не проти, Вона довірилась його рукам, Накинувши на свої плечі його кофту. Вітер огорне їх, як дітей своїх, Буде виблискувати зірками небо, Він на м'яку зелену траву приліг І притулив її до себе. Вона цю ніч ніколи не забуде Й на 100% довіриться йому, А він на пам'ять буде Читати їй Хойовську "Лірику". Нагадає знайомий мотив, Скаже, що весь світ у її очах, Вона скаже, щоб не відпустив, Попросить, щоб не мовчав. Запалає вогонь у серцях, Все, як він хотів, як вона хотіла, Вони будуть, не бачачи лиця, Шукали близькість в інших частинах тіла. Її юність дорога, Але не дорожча її невинності, Тому й в обох киплять запальні сто грам, Які надають рішучості й сміловості. Згодом десь за вікном Заграють гітари й поверх них йшли Тексти гурту "Кіно". Вони розкурять цигарку, хоча вона казала, що ніколи, він казав, що залишив. Що й не кажи - романтика, Ніщо не передбачало лиха, Проте, як показує практика, На районі не буває тихо. Завібрує мобільний телефон, Він з півслова підірветься, Він спізнюється вже давно, Але пообіцяв, що повернеться. Дим з-під коліс стане туманом, Це й не так давно було, Ніхто не заїкнеться це назвати обманом, Це любов. Вона буде йти додому сама, І ніхто не питав чи вона проти, Адже так вийшло й треба так, Вона поправить колготи Й крізь туман піде, Буде казати, що не потрібна нікому, Засне, а на ранок він прийде Прям до неї додому. Побитий трохи, але не в цьому суть, Головне, що прийшов все-таки, В цей час, як і він, з букетами Всі його друзі додому прийдуть. Це все не схоже на казку, Але послухайте, будь ласка, Вам визнати доведеться, Що це не часи... це витвір мистецтва. Нам таке й наснитись не могло, Тому доводиться у відповідь лише сміяться, Ми тільки говоримо про любов, А їм достатньо доторкнутися до шрамів на обвуглених пальцях.
Дим цигарок став ніби туман, Вечір був зовсім не проти, Вона довірилась його рукам, Накинувши на свої плечі його кофту. Вітер огорне їх, як дітей своїх, Буде виблискувати зірками небо, Він на м'яку зелену траву приліг І притулив її до себе. Вона цю ніч ніколи не забуде Й на 100% довіриться йому, А він на пам'ять буде Читати їй Хойовську "Лірику". Нагадає знайомий мотив, Скаже, що весь світ у її очах, Вона скаже, щоб не відпустив, Попросить, щоб не мовчав. Запалає вогонь у серцях, Все, як він хотів, як вона хотіла, Вони будуть, не бачачи лиця, Шукали близькість в інших частинах тіла. Її юність дорога, Але не дорожча її невинності, Тому й в обох киплять запальні сто грам, Які надають рішучості й сміловості. Згодом десь за вікном Заграють гітари й поверх них йшли Тексти гурту "Кіно". Вони розкурять цигарку, хоча вона казала, що ніколи, він казав, що залишив. Що й не кажи - романтика, Ніщо не передбачало лиха, Проте, як показує практика, На районі не буває тихо. Завібрує мобільний телефон, Він з півслова підірветься, Він спізнюється вже давно, Але пообіцяв, що повернеться. Дим з-під коліс стане туманом, Це й не так давно було, Ніхто не заїкнеться це назвати обманом, Це любов. Вона буде йти додому сама, І ніхто не питав чи вона проти, Адже так вийшло й треба так, Вона поправить колготи Й крізь туман піде, Буде казати, що не потрібна нікому, Засне, а на ранок він прийде Прям до неї додому. Побитий трохи, але не в цьому суть, Головне, що прийшов все-таки, В цей час, як і він, з букетами Всі його друзі додому прийдуть. Це все не схоже на казку, Але послухайте, будь ласка, Вам визнати доведеться, Що це не часи... це витвір мистецтва. Нам таке й наснитись не могло, Тому доводиться у відповідь лише сміяться, Ми тільки говоримо про любов, А їм достатньо доторкнутися до шрамів на обвуглених пальцях.
2020-12-28 09:47:25
2
0