Моя любов пахне бензином
Моя любов пахне бензином,
Цей запах... цей сморід неповторний,
Вона знов на моїх губах залише свою слину,
Наслине палець і далі сторінку перегорне
В книзі нашій спільній... вічній...
Я ж ніяк не зможу порушить
Це почуття. Ти ж - спокійно. Потім питаю "навіщо,
Навіщо ти плюєш мені в душу?"
Лиш пустий погляд і відраза,
Що я в тобі знайшов?
Ніби нічого спільного, але ж я відразу
Ще тоді сказав, що це любов.
То вона така? Невже скільки болі
Треба пережити, щоб цей смак
Був на губах? Мають бути обоє
Щасливими, тільки так.
Інакше ж буде, то це хвороба,
Де один паразит, а інший - жертва,
Найгірше - це робити марні спроби
Дати життя тому, що приречене бути мертвим.
Ми ненавидим один одного вже,
Але роздягаємо й вночі в одному ліжку спимо,
І після такого, на жаль, не буває без жертв,
Коли з'являється іскра там, де пахне бензином.
І це найгірше відчуття,
Коли знаєш, що нічого більше не буде,
Згадуєш, що в тебе лише одне життя,
А ти його витрачаєш у нікуди...
Задимиться тютюн зранку
Крізь твої пальці ніжні й стрункі,
Ми будемо мовчати під час сніданку...
Тому моя вам порада: говоріть!
Не тримайте все в собі,
Якщо вас люблять, то любіть,
І не треба шукати через увесь світ
Лише приємних і хороших слів.
Слова - це лише інструмент...
Уяви: калатає серце, всі рецептори мимо,
Палають губи... в раз і тебе
Поцілують... А ти й не відчуєш, як вони пахнуть бензином.
2020-12-26 08:34:12
4
1