Рік війни
А Шевченко нам казав... Якими ж фарбами заграли тепер його слова... Не переймайся, Кобзар, Під твої слова ще підніметься повний зал. Пролунає твоя дума, Її буде чути Умань, Її будуть співати дітям біля хати, Нею буде плакать Бахмут. Вона збиратиме народ до купи, Вона поставить на ноги Маріуполь, Нею буде ревіти Дніпро, Нею шепоче Херсон... Вона це наша молитва й біль, Нею горлянку рвав Ірпінь, Після чого розбив повну склянку, Осколки відчула Бородянка. Замість троянд виріс дріт колючий, Став щитом навколо Бучі, І цю біду усю На собі викарбував Ізюм. "Своє нікому не віддам!" - Твердо й впевнено кричав Лиман, Рубіжне не бачить рубежів, Діти, ми не жили, то ви живіть! Все погано, але прийду час, Коли твою думу заспіває Лисичанськ, І щастя буде в Щасті Кожному, кожній комашці... Все звалились нам на плечі, Всі ховали за свою спину, І за кожен ранок, кожен вечір Зрозуміло кому ми подякувати повинні... Я весь тремчу, але все одно готуюся до сну, Дякую, ЗСУ...
2023-02-27 15:00:51
5
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3024
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609