Рік війни

Саша Гаврилюк

А Шевченко нам казав... Якими ж фарбами заграли тепер його слова... Не переймайся, Кобзар, Під твої слова ще підніметься повний зал. Пролунає твоя дума, Її буде чути Умань, Її будуть співати дітям біля хати, Нею буде плакать Бахмут. Вона збиратиме народ до купи, Вона поставить на ноги Маріуполь, Нею буде ревіти Дніпро, Нею шепоче Херсон... Вона це наша молитва й біль, Нею горлянку рвав Ірпінь, Після чого розбив повну склянку, Осколки відчула Бородянка. Замість троянд виріс дріт колючий, Став щитом навколо Бучі, І цю біду усю На собі викарбував Ізюм. "Своє нікому не віддам!" - Твердо й впевнено кричав Лиман, Рубіжне не бачить рубежів, Діти, ми не жили, то ви живіть! Все погано, але прийду час, Коли твою думу заспіває Лисичанськ, І щастя буде в Щасті Кожному, кожній комашці... Все звалились нам на плечі, Всі ховали за свою спину, І за кожен ранок, кожен вечір Зрозуміло кому ми подякувати повинні... Я весь тремчу, але все одно готуюся до сну, Дякую, ЗСУ...

2023-02-27 15:00:51

Інші вірші поета

Ми прощаємось цього разу Відчуваю, як за вікном У житті кожної людини Вона глибше ніж я думав

Інші поети

Elja

@Elja

hailey_mantione

@hailey_mantione

Tasnime Bouchareb

@tasnime_bouchareb

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11387

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3194