Рік війни
Саша Гаврилюк
А Шевченко нам казав... Якими ж фарбами заграли тепер його слова... Не переймайся, Кобзар, Під твої слова ще підніметься повний зал. Пролунає твоя дума, Її буде чути Умань, Її будуть співати дітям біля хати, Нею буде плакать Бахмут. Вона збиратиме народ до купи, Вона поставить на ноги Маріуполь, Нею буде ревіти Дніпро, Нею шепоче Херсон... Вона це наша молитва й біль, Нею горлянку рвав Ірпінь, Після чого розбив повну склянку, Осколки відчула Бородянка. Замість троянд виріс дріт колючий, Став щитом навколо Бучі, І цю біду усю На собі викарбував Ізюм. "Своє нікому не віддам!" - Твердо й впевнено кричав Лиман, Рубіжне не бачить рубежів, Діти, ми не жили, то ви живіть! Все погано, але прийду час, Коли твою думу заспіває Лисичанськ, І щастя буде в Щасті Кожному, кожній комашці... Все звалились нам на плечі, Всі ховали за свою спину, І за кожен ранок, кожен вечір Зрозуміло кому ми подякувати повинні... Я весь тремчу, але все одно готуюся до сну, Дякую, ЗСУ...
2023-02-27 15:00:51
5
0
Інші вірші поета
Просто писав і просто римував Варто задуматись... Ми часто плутаємо симпатію з любов'ю Ти була рікою
Інші поети
Rubis
@La_Plume_De_Rubis
Lalisa_Livingston
@Lalisa_Livingston
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4060
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11209