Рік війни
А Шевченко нам казав... Якими ж фарбами заграли тепер його слова... Не переймайся, Кобзар, Під твої слова ще підніметься повний зал. Пролунає твоя дума, Її буде чути Умань, Її будуть співати дітям біля хати, Нею буде плакать Бахмут. Вона збиратиме народ до купи, Вона поставить на ноги Маріуполь, Нею буде ревіти Дніпро, Нею шепоче Херсон... Вона це наша молитва й біль, Нею горлянку рвав Ірпінь, Після чого розбив повну склянку, Осколки відчула Бородянка. Замість троянд виріс дріт колючий, Став щитом навколо Бучі, І цю біду усю На собі викарбував Ізюм. "Своє нікому не віддам!" - Твердо й впевнено кричав Лиман, Рубіжне не бачить рубежів, Діти, ми не жили, то ви живіть! Все погано, але прийду час, Коли твою думу заспіває Лисичанськ, І щастя буде в Щасті Кожному, кожній комашці... Все звалились нам на плечі, Всі ховали за свою спину, І за кожен ранок, кожен вечір Зрозуміло кому ми подякувати повинні... Я весь тремчу, але все одно готуюся до сну, Дякую, ЗСУ...
2023-02-27 15:00:51
5
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5724
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4083