Заграли сурмами гармати

Саша Гаврилюк

Заграли сурмами гармати, Пісню солов'я затьмарили кулі, Я повертаюся назад, а за мною солдати: І східні, і центральні і гуцули. Всі і кожен як один, Куди голову не повернути, А через декілька годин Всіх їх може вже й не бути. Шлях воїна, захисника країни.. Сильніший за всі земні й неземні блага, Адже все задля того, щоб бути вільним... Де б ми були, якби вони нас не оберігали? Не знаєте? Я знаю, Та вам це не сподобається геть, Ними закінчують, ними й починають, Вони йдуть на свою й на нашу смерть... Здавалося б безглуздо, так? Життя ж лиш раз старт, І я подумав про слова, Які доводять, що жити завтра варто. Не лізе навіть до голови, Що у 21 столітті Вдовами залишається жінки, Сиротами залишаються діти... Отак продовжував солдат Казати й насідати з цими думками на плечі, Він не витримав, піднявся, забрав свій автомат І пішов дорогою, де стежки ще нема: " Я знав на що йшов, до речі Бачиш ці нашивки? Їх торкаюся щоразу, коли прокидаюся о п'ятій, Це не вирок, це означає, що я не маю залишитись, Це означає, що мені є за що воювати..." І гучно роздалася тиша, А новини знов зашуміли поміж сайтів, Нам вистачить сили з цим покінчити, Тому чекайте.

2021-01-12 08:08:06

2

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4904

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

2539