У житті кожної людини
У житті людини... Та у всіх людей, Немає чіткого розподілу на хороше й погане, Прийде час, на жаль, точно прийде, Коли хороше буде злим, а зло хорошим стане... Та з людьми так не можна, Чи ж то доводимо до сліз, щоб не було пожеж? До душі не прикладеш подорожник, Розбите серце вже до купи не збереш. Річка розділяє береги, Ніяк не єднає їх, Не думав, що колись будеш таким - З болем пропускаєш те, що раніше викликало сміх. Краще ніякий досвід ніж поганий, Біль в грудях просто скажений, Хоч легше й не стане, Та все одно чомусь вживаємо все, щоб пошкодить печінку й легені. Перекладаємо біль як і відповідальність, Люди слабкі тим, що їх нагородили почуттями, Краще б не стало ще в животі у мами, замість Того, що зараз висвітлюю тремтячими губами. Чи то від болю, ненависті, страху, Чи то вже відчай розум затуманив, Недавно тільки робили ремонт, та проблеми з дахом, Не винні шрами й тим більше рани... Від того ще ніхто не вмер, А от про себе тільки найгірша думка, Раніше всім мотивував, а тепер Сам від відчаю знайти не можу порятунку... Все так умовно, просто жах! Засекречене чотири значним кодом, Мабуть, найбільша жага з усіх людських жаг - Це можливість подолати всі перешкоди. Та не виходить це чомусь, Щось невідоме для мене стоїть на заваді, - Нічого страшного, все буде добре, так... і все в цьому дусі, Я можу навіть усміхнусь при вас, але ніхто не знатиме як все насправді... Отрута кобри... Я вжалений мангуст, Ніби переміг, та наслідки доб'ють мене, Думаю, за настане колись такий момент... Та надіюсь,що серед всіх тарганів у голові залишиться здоровий глузд... Щиро надіюсь, але... Дзуськи...
2024-03-04 20:27:55
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4535
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13241