Війна

SecretWriter

Війна... Війна на сході України Спіткають нас нові руїни Спіткають нас болючі сльози Що йдуть немов великі грози Спіткають нас великі втрати Та не зупинимось співати Пісні величні українські Щоб наші сльози материнські Були лиш мукою для тих Хто хоче землю загребти У свої злі, Противні руки Що тут плетуться як зміюки По нашій ненці-Україні По нашій милостивій ниві. Не дам загинуть Батьківщині! Та хоч були ми замалими Ми мали в серці дух країни В якій живемо, народились, В якій на світ оцей з'явились Пісні могутніші за все, Які народ віки несе В своїх серцях та душах своїх У небесах нічних безкраїх У зорях світлих, незліченних В полях та нивах величенних. Та хоч були тоді ми замалими Стали ми синами України Справжніми синами за народним духом Станем ми для неньки її ніжним другом І підемо схід ми мужньо боронити Від ворога, від деспота краї наші звільнити

2019-01-22 13:37:23

2

0

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

79

19

2652

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11445