Your hand
⛰️Рука твоя мов заблукалий у горах турист, Вивчає та ходить, то збоку, то вверх, то вниз. Торкається шиї, обличчя, волосся, Боюсь, що я зникну, й з собою візьму її хист. Подих сповільнює свою кисневу ходу, В мареннях чути плаский ультразвук пустот, Чорні метелики рвуть стіни давніх споруд, Трепетом крил пророкуючи сильну біду. Мене заспокоював ніжності доторк, життя, І я поглинала останнє холодне тепло, Мовби фіалка крізь затоноване скло, Мріє про безперешкодне серцебиття. Однак як зірветься подиху нитка тонка, А мною керує все ще егоцентризм, Хотіла б я бачить одне лиш крізь гранули призм, Як стиска мої пальці твоя заблукала рука. ♥️
2020-01-09 21:25:51
4
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2429
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093