Your hand
⛰️Рука твоя мов заблукалий у горах турист, Вивчає та ходить, то збоку, то вверх, то вниз. Торкається шиї, обличчя, волосся, Боюсь, що я зникну, й з собою візьму її хист. Подих сповільнює свою кисневу ходу, В мареннях чути плаский ультразвук пустот, Чорні метелики рвуть стіни давніх споруд, Трепетом крил пророкуючи сильну біду. Мене заспокоював ніжності доторк, життя, І я поглинала останнє холодне тепло, Мовби фіалка крізь затоноване скло, Мріє про безперешкодне серцебиття. Однак як зірветься подиху нитка тонка, А мною керує все ще егоцентризм, Хотіла б я бачить одне лиш крізь гранули призм, Як стиска мої пальці твоя заблукала рука. ♥️
2020-01-09 21:25:51
4
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2631
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1681