Вірші
bye
Прощавай
За вікном мелькають будинки
Забувай
Наші смішні чорно-білі картинки
І будь щасливим
Нехай минуле тебе не хвилює
Ранкові зливи
Змивають все що на піску малюю
І не шукай
Тепер ми обмінялися місцями
Я міцно сплю,
А ти кохаєш до нестями🥀
1
0
375
BURN
А я далі дивитимусь на те, як ти гориш,
І ловитиму кайф лиш від того, як лине тепло,
Ти задушливий дим, ти попіл майбутній, облиш
Язиками чіпляти моє вдало сховане тло.
А я мовчки дивитимусь, і, можливо, піддамся тобі,
І частинка тебе засвітить мою пітьму,
Я забуду усе, й розчинюся у власній журбі,
І розхристане полум'я ніжне також обійму.
я пірну
і втону
Ти не зможеш мене схопити
я зроблю
бо люблю
Лиш дозволь себе підпалити 🔥
©SS
0
0
365
snow
той сніг що випав за твоїм вікном
був мені ворогом із неба
йому нагода жити теплим сном
щодня дивитися на тебе
хотіла б я замерзнути ось так
і теж поринути в тяжкі морозні сни
поглянь в вікно я полежу відтак
шкода лишень що то все
до весни.
3
0
419
Експеліармус
Одного дня тобі набридне писати протоколи. Тобі набридне бути свідком, набридне бути винним, просто набридне. Усьому настане кінець. І тобі в тому ж числі. Як, друже, тобі мій оптимізм?)
⠀
Двері зачиняться, а крізь вікна буде видно одні лиш помутніння, на яких сидітимуть величезні волохаті павуки з вісьмома, (ні десятьма!) парами простих очей, якими замінятимуть погляди усіх проживших колись давно тут Ще-Людей.
⠀
Тобі набридне слухати чиюсь брехню і набридне її плести самотужки.
⠀
Проте зараз, ти - підпільник статті, яку сам і створив.
⠀
Знайомся, Мій світ, у якому судять лише суддів.
⠀
Обережно: тобі може не сподобатися те, що я зараз скажу.
⠀
Мине трохи часу і знайдуться нові, більш вимогливі, більш кмітливі, більш симпатичні, чи більш потворні. Але в цьому немає ніякого злочину.
⠀
Твій кодекс - твої правила.
Та послухай, якщо тобі не набридне, все ж, коли-небудь ти будеш вимушений полишити свою зброю.
⠀
Але прошу, зроби це сьогодні.
Тут і зараз.
А якщо ні -
✨Експеліармус✨
2
0
377
Сяйво
спочатку прийшло смс
потім мелькнуло ще
серцебиття знаходить сенс (?)
я знала, що вмиюсь дощем
думала добро має силу
.лезо.
(Як довго ти мушлю носила?)
.лезо.
(Прошу, подумай тверезо)
безжальні букви рвали зір
і ти кричала, бо померла
усім словам давно наперекір
вона давно твій номер стерла
ти сяйво давно згаслої зорі
десь гучно стука порожнеча
і ймення наші - тату літа на траві
Прокинься
пропоную втечу)
3
0
389
My page
📃
Сторінки книг, які чуттєво шепчуть,
Так жадібно ввібрали весь твій запах
Він той, який я чула вже не вперше
І той, який водив мене по мапах.
Сторінки книг, які запали в душу,
Сумують за слідами довгих пальців,
Як ти колись, водити по них мушу,
По стертих буквах, небилицях старців.
Сторінки книг, які стали моїми,
Так довго ще міститимуть минуле,
І погляд твій захований між ними,
Усе що бУло, й в чому я втонула.🔮
1
0
277
Misssto
🎡Будівлі, східці, вікна, фрески, шпали,
Химерний галас, хвилі двигунів,
Яскраві куртки, ліхтарі, квартали,
Дими цигарок, зграї шпигунів.
Обличчя мелькотять, мов ті гримаси,
Як ляльки вуду, погляди пусті,
Кав'ярні, казино, книжкові раси,
Білбордів білих зарості густі.
Вони не злі , вони лиш поспішають,
Біжать, летять, сигналять водії;
Те почуття, коли тебе не помічають,
Те почуття, коли ви всі чужі.
Місто розчулює, знайомить, надихає,
Щодень крізь вікна чути змішані слова.
Вночі ж, коли людське життя втихає,
А паніка і клопіт завмирає,
Між хмарочосами ховаються дива... ✨
4
0
366
2021 весна
твоя маленька неповторна дівчинка
чекати на яку було так тяжко, як на ранок взимку
але ти зміг, і знаєш тепер вдосталь,
щоб написати власну книгозбірку
під назвою "Моя"
дарма що ще не впевнений, яке з її п'яти імен є справжнім її Я
вона постійно говорила без зупинки
й носила всюди із собою жмутком
невмілих жартів жовтенький клубок
та навіть він її не рятував,
коли вона бува хворіла смутком
сірник її щирого гніву завше створював низку пожеж
і хай часом була надто різкою до інших
зате кохала без фальшу і меж
удень світила яскравіш від будь-яких зірок,
вночі боялась смерті і того, що ти підеш
обійнявши рожеву подушку
й увірвавшись в сюжет твого сну
лиш для тебе завжди берегла
ХХ двадцять першу весну
1
0
149
Autumn regression
🍁Мрійливі краплі малюють лінії
Пуантилізму наперекір.
Померла муза, не квітнуть лілії,
Всюди розкидано зіжмаканий папір.
Нудні заняття, смішні пейзажі, Незвичний холод провокує розлади.
Ходжу без шапки, купую лáте,
Змінився почерк, думки і погляди.
Колишній спогад все нагадав мені,
Що ми зустрінемось під впливом збігу.
Нехай і так, лише пообіцяй мені,
Що навкруги буде багато снігу. ❄️
2
0
313
Your hand
⛰️Рука твоя мов заблукалий у горах турист,
Вивчає та ходить, то збоку, то вверх, то вниз.
Торкається шиї, обличчя, волосся,
Боюсь, що я зникну, й з собою візьму її хист.
Подих сповільнює свою кисневу ходу,
В мареннях чути плаский ультразвук пустот,
Чорні метелики рвуть стіни давніх споруд,
Трепетом крил пророкуючи сильну біду.
Мене заспокоював ніжності доторк, життя,
І я поглинала останнє холодне тепло,
Мовби фіалка крізь затоноване скло,
Мріє про безперешкодне серцебиття.
Однак як зірветься подиху нитка тонка,
А мною керує все ще егоцентризм,
Хотіла б я бачить одне лиш крізь гранули призм,
Як стиска мої пальці твоя заблукала рука. ♥️
4
0
363
Love
Неодмінно я знайду Кохання
Десь там, далеко, між глухих лісів,
За островами Зустрічі й Прощання,
Протоками дешевих голосів.
Ось так у пошуках старого Гранта
І лізучи крізь дикі комиші,
Пройшла пів світу силами Палланта,
Але знайшла Тебе
у закутках
душі
❤️
3
0
358
Sаlt
🌊Я хвиля, що котиться в морі сумному , напевно ,
Лише глибина не важлива мені через мрії, розбиті об пірс
Недаремно..
Слова розлітаються в бризки,
Летять безпорадними краплями,
Заповнивши з головою
Обіцянками нічого не вартими.
Мої почуття - непомітні кити ,
Та велично розкреслюють таємні глибини,
Розрізають жорстокі хвилі журби щосекунди і..
Щохвилини (?)
Головне зрозумій ти,
Що була б я простою калюжею,
Не відчувши твій нудотно солоний біль,
Бо як море - моя душа,
То ти в ній
ніщо як
Сіль... 🌊
2
0
316
