Depression
I see tweets and posts of people saying,"Talk to me if you are depressed." But when I acutally do they say I'm a teen who's bipolar obsessed. They say I just want attention and it'll be in vain Then ironically they ask why I always hide my pain My thoughts are the slow poison that feeds my heart, Killed my ability to speak so I just express through my art. The silence becomes a danger when the demons make the entrance, Circling and whispering till I loose all my awareness. They ask me what's wrong and say they wanna help, I just feel so empty, I don't know myself. It's easier to fake it than tell the whole story, We become lovers of our masks till it's too expensive to bury. But there are people that want to help, people who don't just feel sorry And you'll find them so there is no need to worry. Fight back with like a warrior that the demons can't stand your decision, Because sweetheart you are not depressed, you are battling depression
2020-06-17 16:35:17
17
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Mysterious
@shadowlinxxx morgan Thank you gurl...... means a lot to me💖💖💖
Відповісти
2020-06-29 10:13:07
Подобається
Jailin Derozen
Hope you will win against your depression. I can understand your pain. People say "go out life is beautiful (but they do not understand we can not see the beauty in this condition) ; there is someone in worse condition than you; find a work or hobby you are just being lazy"and so on" and that does not help at all. Do not surrender you will win it in your own way!
Відповісти
2020-07-17 19:22:22
1
Mysterious
@Jailin Derozen I'm really sorry for the late reply....battling depression is tough but I always try to be tougher....thank you for those beautiful words...and it's because of the existence of people like you that give me hope to keep living...so thank you🥰🥰🥰🥰
Відповісти
2020-09-14 06:08:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3502
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3608