STRANGER
I felt so weak, I didn't feel like getting up Though I try to swim harder the waves only get rough It's gotten to a point where my heart stopped to bleed And the emotions in my head feels like a dead seed And I'm crying and I'm praying, hoping someone will see Beyond the smile, into my heart where I hold these memories The people beside me don't even see my pain They think the reason I write is only for public gain So I pulled myself in and shut all the doors And I lay curled up with a paper on the floor Then somebody told me that I should keep on writing I know it sounds simply but those words in me were dying Such a simple statement I have been waiting to hear All I needed was a little support to overcome my fear So I pushed myself back ready to face all the danger And when they ask me I say "I was motivated my a stranger" #TSA2020 ********************* Dedicated to poet_unknown_1912 For her beautiful messages and motivation that changed my day from being horrible to the best. Thank you
2020-04-28 06:27:35
17
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Mysterious
@Lolly Jail Very true....most of the time I find myself ready to fight again only because of the words of some random stranger.....🥰🥰🥰❤️❤️❤️
Відповісти
2020-05-11 18:58:10
1
Lolly Jail
@Mysterious u deserve it, you're the same random stranger, that give me more strength than anyone❤ wish u good luck 😘
Відповісти
2020-05-11 19:05:46
1
Mysterious
@Lolly Jail I'm happy I could......I would have wanted someone to do the same for me in my past....I'm glad🥰🥰❤️🥰🥰
Відповісти
2020-05-11 19:06:40
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12285
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4761