STRANGER

Mysterious

I felt so weak, I didn't feel like getting up Though I try to swim harder the waves only get rough It's gotten to a point where my heart stopped to bleed And the emotions in my head feels like a dead seed And I'm crying and I'm praying, hoping someone will see Beyond the smile, into my heart where I hold these memories The people beside me don't even see my pain They think the reason I write is only for public gain So I pulled myself in and shut all the doors And I lay curled up with a paper on the floor Then somebody told me that I should keep on writing I know it sounds simply but those words in me were dying Such a simple statement I have been waiting to hear All I needed was a little support to overcome my fear So I pushed myself back ready to face all the danger And when they ask me I say "I was motivated my a stranger" #TSA2020 ********************* Dedicated to poet_unknown_1912 For her beautiful messages and motivation that changed my day from being horrible to the best. Thank you

2020-04-28 06:27:35

17

10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (10)

Mysterious

@Lolly Jail Very true....most of the time I find myself ready to fight again only because of the words of some random stranger.....🥰🥰🥰❤️❤️❤️

Відповісти

2020-05-11 18:58:10

1

Lolly Jail

@Mysterious u deserve it, you're the same random stranger, that give me more strength than anyone❤ wish u good luck 😘

Відповісти

2020-05-11 19:05:46

1

Mysterious

@Lolly Jail I'm happy I could......I would have wanted someone to do the same for me in my past....I'm glad🥰🥰❤️🥰🥰

Відповісти

2020-05-11 19:06:40

1

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1456

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12288