Що станеться з твоєю долею?

Сніжана Ворон

Він пив вже третю пляшку вина І дивився їй просто в очі, В них вже нічого не було, Там була лише почуттів війна... Він знав про її безсонні ночі... Скільки болю вже минуло. Він знав, що вона боялась алкоголю, Скільки їй це приносило болю... Він знав, що вона його ніколи не простить, Але дозволив собі так грішить... А зараз її очі сповнені сліз І вони по щокам стікали вниз. Його сердце одразу защемило І він себе готов був вбить. Хлопець це зробив, щоб завдати любій болю... Дав почуттям відразу волю. Перед нею впал безмовно на коліна, В її очах все потемніло, Вона його любила, Але віру в його слова вона відразу загубила... Вона пішла, а він її не зупинив, Усе відразу освідомив І розбив ще недопиту пляшку алкоголю... Сам себе загнав він у неволю. Ось так завжди буває, Коли у гніві все ти забуваєш І своїй любові боляче ти робиш... Ти вже нікого так сильно не полюбиш... Але робиш всеодно цю помилку, А потім вже нічого не змінити... Подумай перед тим, як спричинити болю, Що станеться з твоєю долею?

2023-02-18 13:35:51

Інші вірші поета

Кохання - то правдиве чудо Її очі Прощавай, моя забута любов Мій нещасний кат

Інші поети

Рыжий

@Kliri

Памс

@pararampam

-Rayures

@Catalina_P

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1985

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1315