Серед загублених
Сніжана Ворон
Я втрачаю себе. Я янгол без крил. Щось всередині душу мою шкребе. Я серед могил. Тут стільки душ кричить, Звуть рідних. Я втрачаю цю мить І вже бачу їх зажурених. Їх забули, До них більше не прийдуть... Вони десь в пам'яті потонули... І надії їх впадуть. А я стою серед них, Я вже не жив. Я серед покинутих... Я життям не дорожив... Як так в житті виходить, Що кажуть "Навіки!" А насправді забувають?.. Тепер я закриваю свої повіки, Мене все одно більше не шукають... Я серед загублених, Серед забутих... Я відчуваю, що і мене забувають...
2023-01-16 08:04:20
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Ого це щось неймовірно-захопливе...
Відповісти
2023-02-02 11:53:09
1
Сніжана Ворон
@Сандра Мей дякую. Я насправді старалася. Ця ідея якось з'явилася в моїй голові, я не змогла її не втілити
Відповісти
2023-02-02 12:15:57
2
Інші вірші поета
Слуга диявола Я п'ю ковток отрути Янгол ти? На жаль
Інші поети
I_am_not_star
@I_am_not_star
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8170
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1696