Слуга диявола
У співавторстві з прекрасною Роузі Рей ~~~~~~~~~~~~~ Зі мною щось не так, Відчуваю я себе ніяк На душі смутно мені, не хочеться нічого в житті Та бачу я в собі зміни, Там усередені руїни Немов пеклом віє в середині І все забуто нині Душа вся чорна,крижана моя, Змінилась я,відчуття у мене інші, Та брехня моя єдина зброя, Всі переховуються, як миші Не знайти мені любові, В цьому ненависному світі, Немає в мене вже надії, Все зникло, немов мрії Не повернути час назад, Він,швидкоплинний немов вітер, Мої думки - це мертвий сад, Немов мистецтва невдалий витвір Саме життя це невдала казка, Ми невирішуєм цього,ми просто люди, Знання - моя поразка, Кайдани стискають мої вільні груди Немов,ув'язнена я плачу в темноті, В моїх руках ще я сила,не зламати мене, Я все одно на самоті, Та життя моє мине Я вмру,не залишеться після мене нічого, Розчинюсь посеред поля,вітер здує мене, Навколо мене не має нічого живого, Ось і в пеклі горіти мені Не заслуговувала на життя, Ніхто не сумуватиме за мною гадала я, Я впадаю в забуття, Немає звідси вороття Не знайти мені шляху назад, Лиш би все було з всіма гаразд, Та чогось врятуватися я хочу, І від болю навкруги я плачу Незнання вибару блукає в мені, Чи впасти безодню,або вколотись об лезо ножа, Для мене все в тумані, Я для всіх чужа Невдачі,що в житті були, Згодом я забуду все До мене почуття не повернуться ніколи, Зупинилось моє чорне серце Його розтрощили на осколки, Нелюди що називались янголами, Вони кажуть, що вони добро, Та насправді на все їм всеодно Бездушевні чорти, Мій крик їм як за пісню, Вони не хочуть нічого знати, Я в загубленому лісі Блукаю,шукаю порятунку, Не знаю куди тікати від них, Вони шукають притулку, Йдуть до скель тих кам'яних Падає дощ,падають мої сльози, Я не можу зупинитись,не можу перестати Я звертаюсь до диявола, Я знаю усі правила Мені ніхто не заборонить! Я хочу до пекла,до нього! Він до себе полонить, Не схож він для мене на чужого Немов рідний,знайомий Немов тільки мій Пекельний,диявол Я перестала плакати, Він не янгол, Та він зміг мене урятувати Від раю рятував, В полоні ясному ув'язнена але щаслива, Він мені надію дарував, Теперь я його слуга
2023-07-24 20:07:24
8
0
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1621
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3099