Без Назви.
Світи. Мрії. Боротьба. А на ранок важка голова І пригод сліду вже й нема. А чи правда, чи брехня – то не моя гризота. Може діло каже вона – без серця я? Значить, така моя дорога-змія. Рухнула стіна, і світу, і вікна нема, Та як раніше крутиться земля. Правда – лицемірство і брехня. Честь – хтиві і розбещені серця. Це не вірус, не брехня - Така твоя дорога, отруйна змія. Скажу: "Я на лезі ножа" – та це лиш пафосні слова, І жодного сенсу в них нема. А без пафосу і слів нема.
2019-08-17 14:53:20
14
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8260
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4102