Харраб
Крокують ноги, звиклі до дороги, І пісок могутніми руками загрібає вітер. Всю дорогу він його жбурляє в пілігрима, В приховані тюрбаном ясні очі, Що апокрифів так жадають. «Чи далекий я тримаю шлях? І котрий рік так крокую без зупину? Оглядаюсь — і не бачу сліду на піску, Схоже, що шлях тримаю лиш вперед». Чи душа дає наснагу йти, А може, отупіння мозку продовжує вести? Та ось прохолоді оазису Дарує втіху в своїй тіні харраб¹. Пілігримів бачу, що ховаються в тінях, У них брудні лиця і зморщені тіла, Одягнені в схоже на моє лахміття. Віддзеркалення дороги І втома в крові й кістках. «Хто ви, друзі? І куди тримаєте свій шлях?» «Я бачив мушлі й кістки в піску, То спогади пісків, І ми йдемо по пам'яті землі, А куди тримаєм шлях — самі не знаєм, Нам все одно не дістатись до мети», — Відповідали пілігриму тіні. «А може, ми твої чесноти?» — Сказала найдрібніша із персон. Крокують ноги, звиклі до дороги, І пісок шорсткий не дряпає лице. Тільки кілька кроків пройшов він від воріт, І шлях веде далі в невідоме, Та пілігрим вже вдома. ¹ — "харраб" (الخراب) — з арабської руїна, занедбане село.
2024-09-09 19:07:22
2
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4990
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2634