Геліогабал серед нас
I/? Це аналітичний розум пізнає цинізм, А він так на поверхні схований, Не прихований і побутовий, він - своєрідна шкіра В образах, знайомих нам з дитинства, Наприклад: поет з пляшкою вина, Прийдешній з першим самоствердженням Всупереч здоровому глузду й соціальним нормам, З папіросою в зубах і ручкою в руках - Твориться мистецтво, що пройде репресії й віки. Як відчайдушний вальс "заповіт"² прослизне, Репресивний апарат товстий том не прожує. І крізь республіки й віки Ідея незамінною новим виданням дійде Для душ оксамитовий дурханг³. І в середу робітник книжечку до пива почитав, Там секрет успіху й визнання, Спішить вдень і вночі шлях до щастя пройти, Бо "заповіт" лиш для нього таємницю привідкрив, Інвестувати час для дивідентів: кохання і дітей. І в четвер висміює заздрісних мудреців, Що так і норовлять змістити пріорітет до пункту "смерть". ¹ - Геліогабал, Філіп К.Дік "Martian Time-Slip"; ² - Джордж С. Клейсон The "Richest Man in Babylon"; ³ - Durhang, Стівен Еріксон "Deadhouse Gates";
2024-01-26 10:15:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13465
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2540