Геліогабал серед нас
I/? Це аналітичний розум пізнає цинізм, А він так на поверхні схований, Не прихований і побутовий, він - своєрідна шкіра В образах, знайомих нам з дитинства, Наприклад: поет з пляшкою вина, Прийдешній з першим самоствердженням Всупереч здоровому глузду й соціальним нормам, З папіросою в зубах і ручкою в руках - Твориться мистецтво, що пройде репресії й віки. Як відчайдушний вальс "заповіт"² прослизне, Репресивний апарат товстий том не прожує. І крізь республіки й віки Ідея незамінною новим виданням дійде Для душ оксамитовий дурханг³. І в середу робітник книжечку до пива почитав, Там секрет успіху й визнання, Спішить вдень і вночі шлях до щастя пройти, Бо "заповіт" лиш для нього таємницю привідкрив, Інвестувати час для дивідентів: кохання і дітей. І в четвер висміює заздрісних мудреців, Що так і норовлять змістити пріорітет до пункту "смерть". ¹ - Геліогабал, Філіп К.Дік "Martian Time-Slip"; ² - Джордж С. Клейсон The "Richest Man in Babylon"; ³ - Durhang, Стівен Еріксон "Deadhouse Gates";
2024-01-26 10:15:05
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13056
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2559