Геліогабал серед нас
Ніколас Велес
I/? Це аналітичний розум пізнає цинізм, А він так на поверхні схований, Не прихований і побутовий, він - своєрідна шкіра В образах, знайомих нам з дитинства, Наприклад: поет з пляшкою вина, Прийдешній з першим самоствердженням Всупереч здоровому глузду й соціальним нормам, З папіросою в зубах і ручкою в руках - Твориться мистецтво, що пройде репресії й віки. Як відчайдушний вальс "заповіт"² прослизне, Репресивний апарат товстий том не прожує. І крізь республіки й віки Ідея незамінною новим виданням дійде Для душ оксамитовий дурханг³. І в середу робітник книжечку до пива почитав, Там секрет успіху й визнання, Спішить вдень і вночі шлях до щастя пройти, Бо "заповіт" лиш для нього таємницю привідкрив, Інвестувати час для дивідентів: кохання і дітей. І в четвер висміює заздрісних мудреців, Що так і норовлять змістити пріорітет до пункту "смерть". ¹ - Геліогабал, Філіп К.Дік "Martian Time-Slip"; ² - Джордж С. Клейсон The "Richest Man in Babylon"; ³ - Durhang, Стівен Еріксон "Deadhouse Gates";
2024-01-26 10:15:05
1
0
Інші вірші поета
Подихом Життя Народжений Порада від Сільфрени Смартфон Без назви
Інші поети
Asya
@gunes_aydin
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4016
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1206