كنتُ ومازلتُ..
سلمى
كنتُ صخرة تنوح من ضرب الأمواج، في هوج عزفت على رأسي الرياح كنتُ ذاك البحر المضطرب الخفاق يئن بما يحمل من سفن وأسرار كنتُ الغروب يخفي بداخله موت الشمس وفتنة النهار كنتُ تلك السماء تغشيها ظلمة وتضرب الأرض بسيل من الأمطار كنتُ أرضاً يباباً تنتظر دموع السحاب حتى أصبحت قفراً ميؤس الإنبات كنتُ.. ومازلتُ على حياتي قابضاً بإحكام ولو كانت أشدُّ الجمرات.. - مرآة الشمس.
2020-10-14 22:53:23
10
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sara_ Army7
👏🏻👏🏻👏🏻👏🏻💙
Відповісти
2020-10-14 22:54:23
2
مهند
👌👌👌
Відповісти
2020-10-15 02:35:35
1
Інші вірші поета
كرسي متحرك على طريق الحياة نَغمةُ وَدْق || مقتطفات نَغمةُ وَدْق || مقتطفات .
Інші поети
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3059
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3795