كتاب وبالون أصفر
ويالقلبي المكلوم بكَ، صغيراً قد هوى أرضاً بقلبٍ سكنه الخيبات وكنتُ سبباً لأغلبها. تحجرت روحي حتى نسيتُ اشتياق عينيكَ بينما تقف أسفل شجرتنا حيث اللقاء كل عيد. كيف لي أن أنسى بهجة روحكَ عندما ترى الحلوى والبالون الأصفر، كيف لي أن أنسي طلبكَ فى كل مرة نلتقي 'أريد كتاباً...' كيف لي أن أتجاهل براءتكَ وأزود مركبتي وقوداً لأسرع بالفرار قبل أن تراني. ولن أنسى ما قلت لي في اللقاء الأول بعد طول غيابٍ مني وطول انتظاراً منكَ 'اعتقدتُكِ نسيت مُعدماً مثلي.. فلم انتظر العيد أن يأتي، فقط وقفتُ حيث نلتقي دوماً' بل أنتَ كيف ظللتَ تتذكر جاحد مثلي لعامين؟! اعتذر لقُدسيتُكَ، اعتمدتْ علَّي فتركتها وحيدة. اعتذر وإني لن أفوت لقاؤنا ولن تضطر لانتظار الأعياد، دعنا نلتقي كل شهر يا صغير. المرة القادمة سأجلب لكَ أكبر كتاب أراه وبالوناً أصفر كما تحب، وسنشرب عصير التفاح - مرآة الشمس.
2020-10-02 22:40:49
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Ho Ho
☹️😭💛
Відповісти
2020-10-03 06:57:49
2
Sara_ Army7
تفاح و لا برتقال 😂😂💔 لا تقتليني أمزح 🙂💔
Відповісти
2020-10-04 12:27:28
2
سلمى
@Sara_ Army7 😂😂😂😂
Відповісти
2020-10-04 15:24:21
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4344
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3059