Квантова заплутаність
не можна любити народи і рідних своїх, якщо ти не любиш людину. не можна любити не пташку і не феміну коли ти не любиш людину. не можна боротися з плам'ям і катом, коли ти погубиш людину. не можна злетіти над люди, до неба коли ти погубиш людину. не можна відразу нам бути усіми: як квантові ноти і хвилі. не можна нам ката за Бога пробачить, коли нас віками кати прогубили. не можна бути за жінку дорослу, при цьому її загубити дитину. не можна любити, в ненависті масці. і звати когось: півлюдина. не можна, не можна, не можна. а можна лиш бути людині. Пам'яті Володимира Сосюри і всіх хто загинув по вині катів
2021-02-05 20:47:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8954
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5533