Горобина

Світлана Мелашич

Цвіте, цвіте рясний Який ти далекий! Світе, світе, Хороший прекрасний, Який ти великий! А я знайду Тую горобину, Що я зерня посадила, Знайду – прихилюся: Ой, ти горобино, Цвітом рясна; А чи я дівчина Та не красна? Чи умію жити? Вмію ж я любити… Що ж ти, горобино, Хмарами полину Обплелася? Чи ж тобі розквітнуть Весна не далася? Чи ж ти, висока До сонця дістала? Що ж ти, горобино, Похилилась стала? Ой я – горобина, Та я висока З сонцем розмовляла. Од вітру линяла; Як весна прийшла: Цвітом зацвіла. А прийшли полини Гіркі - обступили… Горобина рясна, Горобина красна, Чи я не прекрасна - Жінка України, Землі чорнобривих? Ой, чи сині очі, А чи довгі коси Щастя то приносять? А чи чорні землі, Чи калини зерня - Щастя України Той землі полину? Візьму тії коси Розпущу по вітру, Візьму тії очі - Сльози тії витру. Стане горобина Рясно розквітати, Стане горобина Ягоди кидати. Земля України Горобини ягоди Рясно розсівати. Стане земля України Отії полини вижинати, Не дасть їм зростати. Віють вітри Мої коси, Сушить сонце Мої сльози. Ростить земля України Рясні горобини, Червоні калини,- З серця, Що за Україну В'яло та і гине. Цвіте, цвіте рясний, Який ти прекрасний! Світе, світе, Хороший прекрасний Який ти широкий.

2021-01-25 19:41:01

1

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11499

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4931