Тремтять у небі зорі
Тремтять у небі зорі, Земля творить життя. І де віднині і понині Земля молитвою цвіте, Ти - крок священний по утробі. Ти – перший урок. А далі,- вічний гріх. Допоки дійдеш до зірок. Ти - сон тремтячий і блаженний. Дурманна ніч життя. Ти – жінка із ребра і світу. І є тепер: віднині і донині. Ти йтимеш по купині гарячій. І ще помилуєш себе. Усе прощати і не прощати. Тебе земля створила. А пам*ятаєш ? Уже який то вік назад, яку секунду і хвилину, в яку стражденну мить, Закувши тебе люб*в й кайданами Вели тебе на страту, На життя й на ґвалт. Нащо родила мати Жінку? Переплелися богові уста, Переплелись пророкові скрижалі. Ти вічна і не праведна Як в радості, так і в жалю. І волокли тебе розхристану за розвітрені коси: В подобі до тебе сотворенні, Вражені тобою тяжко і вщент. І ти стояла гола,на Голгофі смілива, І прекрасна, І не сміливо, терпко Ховала груди од чортів. Торкались кігті Стегон і вагіни. І нахилявсь до тебе, все пробачивши,Господь, Стирав долонями гірку сльозу. І притулявсь боязко і гірко До тебе хрест його правічний. Сто раз зґвалтована весна… Як тяжко в цій молитві. Сто баб розтерзали твої уста, Сто смертей тобі й твоїй дитині Вслід І сто хрестів Обернутих в могили. А жити, неначе, треба - Треба жити !
2021-01-26 07:14:57
2
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1786
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1969