Тремтять у небі зорі
Світлана Мелашич
Тремтять у небі зорі, Земля творить життя. І де віднині і понині Земля молитвою цвіте, Ти - крок священний по утробі. Ти – перший урок. А далі,- вічний гріх. Допоки дійдеш до зірок. Ти - сон тремтячий і блаженний. Дурманна ніч життя. Ти – жінка із ребра і світу. І є тепер: віднині і донині. Ти йтимеш по купині гарячій. І ще помилуєш себе. Усе прощати і не прощати. Тебе земля створила. А пам*ятаєш ? Уже який то вік назад, яку секунду і хвилину, в яку стражденну мить, Закувши тебе люб*в й кайданами Вели тебе на страту, На життя й на ґвалт. Нащо родила мати Жінку? Переплелися богові уста, Переплелись пророкові скрижалі. Ти вічна і не праведна Як в радості, так і в жалю. І волокли тебе розхристану за розвітрені коси: В подобі до тебе сотворенні, Вражені тобою тяжко і вщент. І ти стояла гола,на Голгофі смілива, І прекрасна, І не сміливо, терпко Ховала груди од чортів. Торкались кігті Стегон і вагіни. І нахилявсь до тебе, все пробачивши,Господь, Стирав долонями гірку сльозу. І притулявсь боязко і гірко До тебе хрест його правічний. Сто раз зґвалтована весна… Як тяжко в цій молитві. Сто баб розтерзали твої уста, Сто смертей тобі й твоїй дитині Вслід І сто хрестів Обернутих в могили. А жити, неначе, треба - Треба жити !
2021-01-26 07:14:57
2
0
Інші вірші поета
Жива душа Вірш присвячений всім жертвам зґвалтувань та дітям, які мали нешастя зачатися від насильників Черешня Генію
Інші поети
_.scorpion._
@x_scorpio_x
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3944
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1427