Відкрий своє серце!
Alina Taratuta
Відкрий своє серце вогнем залите . Відкрий , не бійся відкрити! бо серце твоє , як сонце гаряче, бо серце твоє , як дощ ллється і плаче. Теплі дні , холодні ночі, а ти не можеш заснути - закрити очі , бо серце палає . чого і чому толком не знає. Надворі зима , а серце палає . В душі так тепло , кохання розбирає . Кохання — це тяжка хвороба . Бувають люди у яких це не перша спроба. А в цей час люди люблять вмирати, що вони роблять , що їм казати!
2018-01-18 21:49:14
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юля
Можно фотку с фона????
Відповісти
2018-01-19 18:24:51
Подобається
Alina Taratuta
@Юля в цій мережі не можна кидати фото, вибач
Відповісти
2018-01-19 19:45:23
Подобається
Інші вірші поета
Моя рука торкається пейзажу Закохана знову..
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12681
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2320