Відкрий своє серце!
Alina Taratuta
Відкрий своє серце вогнем залите . Відкрий , не бійся відкрити! бо серце твоє , як сонце гаряче, бо серце твоє , як дощ ллється і плаче. Теплі дні , холодні ночі, а ти не можеш заснути - закрити очі , бо серце палає . чого і чому толком не знає. Надворі зима , а серце палає . В душі так тепло , кохання розбирає . Кохання — це тяжка хвороба . Бувають люди у яких це не перша спроба. А в цей час люди люблять вмирати, що вони роблять , що їм казати!
2018-01-18 21:49:14
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Юля
Можно фотку с фона????
Відповісти
2018-01-19 18:24:51
Подобається
Alina Taratuta
@Юля в цій мережі не можна кидати фото, вибач
Відповісти
2018-01-19 19:45:23
Подобається
Інші вірші поета
Моя рука торкається пейзажу Закохана знову..
Інші поети
Stormi Vega
@stormivega
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1450
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11282