Плач
(18+)
Моє серце зупиняють Твої подихи надривні Це все я у цьому винна І на сповіді мені Подали б у руки камінь Та на грудях він лежить Вже аж років зо п'ять Під водою дуже легко Дно до себе кличе Мої губи не кричать Очі завжди плачуть Ти ненавидиш цю воду А я радо вмиюсь Може стане легше Хоч на день чи тиждень Та твої ридання Знову повертають Камінь той нагрудний Що щоночі топить
2021-04-27 19:40:31
5
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2549
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804