Звір

Tatiya

Звір тихо сидить собі всередині Не чекаючи підкупу Тихо гарчить Ти погладь його ніжно Кістки білосніжні І кричи Ледь втративши кров У темному лісі Його ти зустріла Серед пахощів мідних Він безгрішно лежить Ти йди обережно Ступай легко й бентежно Переступаючи крихкість гілок Від говору жвавого тримайся подалі Стежки оминай І купини криваві Щовечір вони оживуть Ти щосили біжи Доки втративши кров Ти кістки свої не оголиш.

2021-04-27 19:38:30

Інші вірші поета

Плач Крила Забуття

Інші поети

Ruslana

@rock_ksolana

Maks Skalozub

@Max_Skalozub

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13405

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2281