Історія минулого
Шкільне пекло
Знайте своє місце.
Тільки спробуй...
На лікарняному...
Нарешті все добре.
Чому мене всі так не люблять.
Мене виписують з лікарні
Чому мене всі так не люблять.
Все почалось ще із першого класу. Я дружила з класною дівчинкою на ім'я Еліза. Так ми з нею дружили та товаришували до класу третього допоки не сталась одна ситуація.

- Да де ж вона ходить, вже урок почався. Може Елізи не буде?

- Ну тоді сідай до мене, що ж тобі самій сидіти цілий день ? 

Це була Поля, саме іза неї це все і сталося.

- Ну добре, сподіваюсь Еліза не образиться на мене.

Пройшло два уроки починалась математика... І до класу зайшла Еліза..

- Вибачте за запізнення, моя мама попереджала що я буду к третьому уроку 

- Так, сідай на своє місце

- Айві, ти сіла з  Полею?! Серйозно? Не думала що ти опустишся до такого рівня.

- Я не знала що ти прийдеш, я не хотіла сидіти сама.

- Мене це не цікавить.

- Дівчата а ну заспокоїлись і сіли!

- Айві, та нащо тобі та Еліза? Вона вічно ходить як королева. Ти ж не така.

- Поль, я і сама знаю яка я от тільки тебе це не повинно цікавити добре?

- Так ти зі мною значить ?

- Стули пельку і не лізь не у своє життя.

На перерві я побачила як Поля щось  казала на вухо Елізі. І тут я бачу як вона преться до моєї парти, я одразу була налаштована на конфлікт.

- Встала і пішла з моєї парти.

- А звідки ти взяла інформацію що вона твоя ти її виробляла?

- Ні я сиджу за нею.

- Я теж, той що тепер?

- Ти глуха? Я сказала пішла звідси корова! 

Після цих слів я подивилась на Полю, вона стояла в кінці класу і реготала майже не в все горло. Тоді я згадала що саме ній я розповідала про те що я почала займатися спортом щоби схуднути. Я встала і почала йти до Полі, я була налаштована на те що я дам ній по пиці, і мені було тоді все одно на те що сама Поля має кілограмів зо сімдесят.

- Ну ти і коза, сама важиш майже сто кілограмів а про мене розповідаєш Елізі як про корову? Так не піде дорогенька!

- А що ж ти мені зробиш? Ти ж нездатна нінащо ти сильно тендітна для цього.

Після цього я вмазала ній по пиці так сильно що здавалось що я зламала ній носа, але кров  тоді лилася як з відра 

- Тендітна?! Засунь цю думку собі в рота і ковтни як ті булки кожного дня у їдальні!

- Айві Ельтман! А ну шагом до директора!

- Да ви задрали!

- Негайно я сказала!

Після цієї ситуації мене ще залишили в школі та й не надовго. Еліза почала мене задирати, постійно. Але того дня в мене був поганий настрій, тому того ж дня її знущання з мене і припинились.

-  Хей Айві, займалась сьогодні спортом?

- Відвали по хорошому я не в гуморі сьогодні.

- Сумуєш за цукром? Шкода що тобі не можна ти ж худнеш в нас.

 Я не витримала, і так як вона стояла ззаду мене я просто голову різко опустила назад.

- Дідько ти зламала мені носа!!

- Я начебто попереджала що я не в гуморі. 

- Айві Ельтман..

- Я і без вас знайду кабінет директора заспокойтеся вже нарешті.

- Добрий день знову

- Добрий Ельтман, я не те що засмучений що до тебе я ну просто в шоці серйозно.

- Я не хочу щоби до мене так відносились, я її попереджувала вона не послухала сама винна 

- Вибач, я змушений тебе виключити з нашого загального закладу.

- Йдіть в баню! Ви в мене вже в горлі стоїте! Вона постійно мене принижувала в очах у інших , я повинна терпіти чи як?! В мене не золоті нерви які не зламаються чуєте??? Виключайте її з школи також, або будемо мати всі разом діло з поліцією. Чи цього ви хочете пане Андерсон?

- Доню що трапилось? Добрий день пане Андерсоне.

- І вам добрий день.

- А чому немає батьків Елізи?

- Бо я хочу поговорити з вами наодинці Айві вийди будь  ласка.

- Айві накоїла щось серйозне?

- Ні тільки зламала ніс Елізі і все. Слухайте, всі ці три роки поки вона тут навчається це була її єдина подруга. Айві дуже важко знаходити щось спільне з іншими дітьми її віку.Можливо ви її відправите в табір на літо? Може ній не піде на користь.

- Що ви таке кажете? Те що у Айві велика уява то це нічого не означає. Краще мати одного друга який не зрадить а не багато які потім розлітаються як той попіл розумієте? Моя доня талановита дівчинка, тому не треба мені на неї наговорювати ясно вам?!

-  Місіс Ельтман я ніяк не наговорював на вашу дочку, я згоден вона талановита дівчинка. Але оцінки в журналі в неї стрибають то вверх то вниз. Можливо ви мало часу приділяєте вдома навчанню ?

- Пане Андерсон, навчаються в школі. Вдома я не збираюсь її навчати цю роботу робите ви.

- Але тоді в неї не буде хорошої освіти.

- Ви дивні чи що? Дитина в третьому  класі вона вміє чудово читати і писати, що ви хочете від неї в цьому віці ? Коли вона буде уже в старших класах звісно ми будемо звертати на це увагу, просто зараз я ній не хочу показати школу в поганому сенсі.

- Ви дуже м'яко до цього ставитесь. У інших дітей в її класі набагато кращій результат ніж у Айві.

- Навіщо мені інші діти? Боже ви тільки кладете мені лапшу на вуха і затримуєте мій час. До побачення я не маю не нервів на вас ні бажання

- Ви руйнуєте її майбутнє.

- Вам не здається що я не питала вашої думки?

- Ви збираєтесь забирати документи ? 

- Їх забере мій чоловік після роботи.

- Але потрібен підпис саме ваш.

- Мене це не цікавить ви в мене вже в горлі стоїте! Йдіть в баню!

- Так ось в кого Айві. Господи коли ж та пенсія...

Після того як тато забрав мої документи директор написав про мене багато всього поганого і тому подібне, тому мене довгий час ніхто не приймав в звичайну школу, от тому я із четвертого класу ходила в приватну школу.




 



© Alexandra ,
книга «Моє життя–мої кордони.».
Мене виписують з лікарні
Коментарі