- Сонечко, вже все добре.
- Чого в мене все так сильно болить..
- Ми тобі не казали, що би не налякати тебе розумієш?
- То ви і зараз..
В цей момент я почала сильно кашляти, і це була кров...
- Чорт! Кличте лікарів!
І знову я побачила цих типів в білих халатах... Мене це вже задрало серйозно.
- Не чіпайте мене я в нормі.
- Випийте цей сироп вам стане краще
- Ви що знущаєтесь? Ви гадаєте я не можу відрізнити отруту від ліків? Ви не перебрешете брихуху.
- Айві ану випила швидко!
- Ви вині в тому що я зараз тут от ви і пийте! І опереціануйтнсь чи як воно там!
- Да що ти кажеш своїм язиком?!
- Я? Я вам начебто одразу сказала що ця школа і та клята директорка жахлива! Ви ніколи не вміли мене слухати вам не здається?! Гірше того, ви мене відправили у найгірший клас всієї школи. Для тих дітей які взагалі тормози.
- Ми хотіли кращого для тебе!
- І де ж воно?
- Негайно припинила говорити таким тоном з нами, зрозуміло?! Ніхто не міг передбачити що таке можливо.
- У неї пульс стає збільшуватись, попрошу вас вийти з палати заради її ж добра!
Якщо вам коротко розповісти за мій наступний тиждень після цієї події, то це таргани в лікарні якийсь суп з минулого року та лежання в своїй палаті. Але тепер в мене є час розповісти вам ще одну історію. А саме ту чому мене всі так ображають і тому подібне...