Ну що, я трохи вже звикла до села. Не все так і погано скажу я вам, але те що немає інтернету мене це не на жарт вбиває.Але вже звикаю. Сьогодні я з татом йду до школи яка біля нас, і з наступного тижня я вже буду ходити до цього шкільного пекла.Ось ми з татом вже підходимо до школи.. Серце просто калотало. Доречі зовнішній вигляд школи нічогенький а от як зайдеш хоч під землю ховайся.. Все брудне, на підлозі лежить штукатурка яку не прибрали ще з минулого сторіччя... Не фонтан скажу я вам. І ось ми заходимо до кабінету директора.
-Доброго дня вітаю вас в нашому навчальному закладі!
- Тато, як вона влізла у ці двері?..
- А ну циц! Доброго дня я вибачаюсь за свою донечку, ми хочемо її записати до вашої школи.
- Манери в неї я так бачу не дуже, ну є в нас 7-г , з вільним місцем. І доречі в ньому є урок гарних манер..
- Дякую, але ваші: " Подачки " нам не потрібні добре?
- Айві !
- Да що?! Відкрий очі татууу школа дно. Ви хоч бачили штукатурку ту на підлозі це просто жах серйозно! А пляма незрозуміло чого на стіні? Який з вас: "Директор"? Отож бо ніякий! Ще й мені сунете Ваші уроки манер, краще собі їх засуньте. Ах точно вибачте ви настільки жирнюща що в вас і манери не влізуть!
- От хамка! Вийшла звідси!
- Я от вийду а ви зі своїми фігурами наврядчи
- Айві вийшла негайно!
- Теж мені, захисник
- Не гупай дверима!
- Я вибачаюсь за свою донечку, гадаю уроки манер нам і справді не завадять.
- Я побачила яка в вас дочка, ще та буде проблема в школі! Не хвилюйтесь наша школа зробить із неї янгола на крильцях!
- То ми прийдемо до вас наступного тижня?
- Так звісно я буду вас чекати.
Після того як тато вийшов із кабінету тієї корови я не на жарт получила на горіхи. Але я все одно вважаю себе правою в цій ситуації, але і справді було видно що вона тепер мене ненавидить. Я вже боюсь уявити що буде наступного тижня....