Історія минулого
Шкільне пекло
Знайте своє місце.
Тільки спробуй...
На лікарняному...
Нарешті все добре.
Чому мене всі так не люблять.
Мене виписують з лікарні
Знайте своє місце.
Понеділок. Шосте травня. Школа. Скажіть жахливо? А більш за все мене бісить те що я встала о шостій ранку що би о сьомій вже бути у школі.. До школи мені йти півгодини, а грошей на бензин вже немає... Тому ходжу пішки.І ось я дійшла... Я подивилась у вікно директорки корови, і вона стояла і дивилась на мене своїм злющім поглядом. Найскладніше було знайти свій клас і урок, розумієте сьомий клас. Кожний урок перебігаєш туди сюди в різні кабінети на різні уроки. А розклад мені не дали ну звісно ж я зрозуміла що та корова просто хотіла що би я зайшла до неї у кабінет- у її пастку. Але я не миша що би йти на сир, тому прийшлось питати у дітей які схожі на мій вік.

- Привіт, вибач ти не з сьомого ге класу?

- Пф ще питаєш, мої батьки б нізащо не перевели би мене у самий гірший клас у школі

- А зрозуміло дякую.

*Ну дякую тату !*

- Привіт, а ти не з сьомого ге класу?..

- Так а що? Знову не до друзі Стівана ?

- Ні я просто нова в вашому класі але мені не дали розкладу..

- Боже знову ці "новенькі" приїжджають зі своїх міст і ще й тут вихваляються 

- То я не одна яка тут із міста?..

-  То ти також з міста? Тримайся від мене подалі містянко.

- А як же розклад ..

Так я і зрозуміла що ця школа серйозно найгірша, вже нічого не кажучи про мій клас.. Це окрема тема..Ну що робити, прийдеться мені ходити по всіх кабінетах шукаючи свій клас. А знаєте, було б логічно піти за тим придурком, але я подумала про це дуже пізно. Чудово! Вже дзвінок на урок. Треба бігти шукати свій клас.

- Добрий день, вибачте я шукаю сьомий ..

- Сьомі класи на четвертому поверсі, а тепер попрошу вас вийти шановна панночка в нас тематична контрольна!

- Я вже виходжу виходжу.

Ну що я вам скажу, я прийшла на четвертий поверх і офігіла там кабінетів зо сорок! Може якби ті двері були підписані що тут сьомий клас тут одинадцятий, але ж корова надто тупа для такого. А я тепер як та Сліпа із серіалу повинна відкривати ті двері що би дізнатись де мій клас.. Чекайте, це не той дибіл? Ля він

- А ну стій !

- Альо що ти робиш?! Тримай дистанцію містянка!

- Де бліна наш клас?!

- Я тобі нічого не зобов'язаний казати.

- Ти що дивний?! Я не можу знайти клас!

- Це твої особисті проблеми, так все залиш мене у спокої бо я все розповім директору!

- Тій корові?

- Агов це моя Мати лавку прикрила містянка!

- Ви схожі, навіть дуже. Але дивно що ти вийшов з тих дверей. Серйозно , що за містика?

-ТАМ ТВІЙ КЛАС ТІЛЬКИ НЕ ЧІПАЙ МЕНЕ!

-Піди булочку з'їж, і нерви зникнуть.

- Я проігнорую цей булінг зараз в мою сторону, але в наступний раз містянко тобі це так не минеться!

- Ага

-Доброго дня вибачте за запізнення.

- Я вибачаюсь, а хто ви?

- Айві Ельтман.

- Мені ця інформація нічого не дає.

- Вам та коров.. тобто директорка нічого не казала за мене ? Я новенька.

- А, містянка ? Казали нам за одну хамку таку.

- Дякую вам за таке уточнення її слів за мене, я сяду добре?

-І справді хамка, всі ви містяни такі! 

- Так ми такі, ми ще кусаємось ви не знали?

- А ну сіла і закрила свій рот негайно!

- А постояти можна? Сидіти сильно просто як на мене. Так же заснути можна.

- Тобі тут що цирк?! Я пішла по директорку !

- Тримайте

- Що це?!

- Трава для корови, я з собою прихопила. Передайте ній від мене привіт, добре?

Після цього я побачила як її рука піднімається... Я зрозуміла її наміри і швидко відреагувала.

- Ая-яй. Вам не соромно піднімати руку на учнів?

- Щ-що?...

- То я сяду? Дякую. 

Насправді я була у шоці з цього. По типу що? Жіночко двадцять перше століття, а ви ще й досі б'єте учнів? Це  Tumach..Звісно що після цього вона не пішла до директорки. Але з'явилась нова проблема. Її синочок навчається у моєму класі, і він може ній доповідати що до мене...



© Alexandra ,
книга «Моє життя–мої кордони.».
Тільки спробуй...
Коментарі