Історія минулого
Шкільне пекло
Знайте своє місце.
Тільки спробуй...
На лікарняному...
Нарешті все добре.
Чому мене всі так не люблять.
Мене виписують з лікарні
На лікарняному...
Після того як я впала з пагорбу мене забрали у лікарню, яку викликав той водій який вів вантажівку. Він вчасно зупинився, я все чула... Автомобільний рух спинився. Всі бігли до мене з криком: " в неї кров! ", "кличте швидку допомогу!". Але в цій ситуації є і свої плюси. Перший, це те що я тепер тимчасово не ходжу в школу. А другий корову посадили. А знаєте за що? Її синочок же біг за мною вірно ? Ну от, він стояв біля мене коли я впала. Звісно що могли посадити його у тюрягу для неповнолітніх... Але мої батьки вирішили не саджати його, а саме його маму. По типу за її виховання синочка.

Не повірите але я капець яка щаслива ! Але і мінуси є " Ну куди ж без них..". В мене зламана рука, але на жаль не та якою я пишу. Сьогодні мене відправили в операційну. Будуть мене усипляти, для важливої операції. Але я гадаю що це не іза руки і вони мені щось не договорюють... Мама з татом не плакали би так іза звичайної руки. Я дуже боюсь що може бути щось гірше ніж ця клята рука...

Я не могла спати цієї ночі... Постійно думала за цю операцію завтра. Вночі мені стало погано.. Я натиснула на кнопку виклику, що би до мене прийшла медсестра. Але ніхто не приходив, тоді я захотіла кликати на допомогу голосом і криком. Але я не могла... Що зі мною? І з цими лікарями? Але в мене вийшло вигукнути хоча би "допоможіть". І я нарешті побачила медсестру, яка прибігла вкрай наляканою. Вона встала і стояла біля мого пульсе міра... І я бачила її сльозу яка впала на мою ковдру.. 

- Терміново! Закликаю всіх хірургів в операційну палату 26!

Потім я побачила багато лікарів.. Вони ввімкнули світло і вдягнули на мене дихальну маску. На кінець я побачила лише маму з татом у дверях які заливались сльозами.

© Alexandra ,
книга «Моє життя–мої кордони.».
Нарешті все добре.
Коментарі