Безглузде існування
(18+)
( один з тих ...) Я прокурив своє життя , Спокійно , легко , непомітно . Закривши очі , приємним димом свої легені напував , Життя біля себе не тримав , Відпустив, щоб воно йшло , А вийшло , що воно втекло , Втекло з легким димом сигарети . Я викурив всі сигарети , які були в моїх руках , Я пропалив всі свої гроші , не давши ні копійки дітям . Я думав маю ще багато часу , Гадав що жити буду вічність , Та вийшло що невічні люди Й мої легені , які купалися в диму . І Я залишився один , Так і не кинувши ні дня палити . А колись я був лікарем , поважна людина , яка лиш так старалася стримати стрес , Я мав і сім'ю , дружину і сина , Та прокурив і тратив їх , Я прокурив життя . ( один з тих ....) Я пропив своє життя , Спокійно , легко , непомітно . Спустив його в унітаз , біля якого ночував щодня , Тримаючи біля себе пляшку з гарячою рідиною , Я нікого не любив , здавалось втратив сенс життя , І лиш гаряча рідина приносила радості в життя . Тепер сиджу старий в старезній хаті , крім мене тут нема нікого , І бачу привиди з минулого життя . І вже я знаю кого тоді любив , знайшов і сенс в тодішньому житті , та вже занадто пізно . Залишився старий один . А в юності я був студентом , Самі знаєте гулянки всю ніч , вечірки , Алкоголь . І сам для себе непомітно не зміг себе підняти себе з дна . І в цьому винні ми самі , Ми вибрали таке життя , І скільки нам не допомагали , Ми вибирали його знову . Так рани хворі лікували , і ... біль ховали . Такі створіння дивні ми .
2021-10-18 18:53:22
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Tianna Mase_
@просто веселка дякую , я довго думала як правильно написати щоб так вийшло .
Відповісти
2021-10-18 19:58:35
4
просто веселка
@Tianna Mase_ ви молодець, бажаю побільше натхнення 🙂
Відповісти
2021-10-18 20:00:10
2
Tianna Mase_
Відповісти
2021-10-18 20:00:58
1
Схожі вірші
Всі
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1618
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1952