Літній ранок
В гаю зеленім, в буйній літній високій колосистій траві, сповненій солодощавими пахощами ранкової рутини,
Ми зустрілись з тобою біля старого млина, німого свідка нашого ніжного кохання.
Ми з тобою не перші кого розлучає війна,
Напевно, сотні тут сльози пролили, проговорюючи одні й ті самі, червоно багряні, гіркі слова.
В теплому, рожевому ранковому повітрі ще витає легкий запах ладану й свічок,
Хвилин 15 як я дружина, молодого чорнявого козака.
Та чи варта та любов, тієї клятої тяжкої муки,
Тих, гірких нелегких нічних переживань, довгих молитов, незнаної долі?
Клята, Чорна Війна.
Я не перша, молодиця хустиною білою покрита,
що зосталась одна в цілому чужому, ворожому світі,
з маленьким дитям на руках.
І ти не перший, від ворожої кулі загинеш в брудному, залитому кров'ю яру де в могилі братській, тіло покинуть без молитви та навіть малого хреста.
І тіло, душа полишить і полине додому до високих Карпат, пролетить над густими дібровами,
Пройдеться широкими полонинами.
І оселиться яструбом сизокрилим у нашому саду на старій похилій вишні, під якою грається наш маленький син - Остап.
2023-03-06 06:15:36
8
4