111

Tianna Mase_

І все поглине природа, Одвічна матір світу і богів. Поверне все собі, у своє гаряче лоно, яке сповнене новим життям, пульсує і кипить. Вона... Залишить дурнів голих і брудних, На поталу власному сумлінню. Будеш сидіти, сам... убогий, на обкурених уламках своїх абсýрдних мрій. Переживе й Поглине вона згодом : тебе, мене, її зі сталевим духом, і його із тілом кволим та слабким. Не залишиться від нас нічого, окрім... кісток твоїх моїх її І... його. І будинок в прірву затягне вологими руками, накриє ковдрою важкою все. І не втечеш від докорів сумління, не виженеш... лиш випалиш собі гидке клеймо. І ти підкоришся, як підкорились сотні... Не вистоїш в цій бурі, упадеш.. Гріхи солоними слізьми омиєш, оплачеш сіре майбуття. Я знаю, хочеш покричати, можливо, навіть помолитись, бо у душі тепер панує хаос, а людям у такі моменти складно зупинитись. Та ще я знаю, що лише один зрадливий сумнів, і ти покинеш всіх і все. І та пітьма, яку в середині ти грієш, врешті-решт погубить і тебе...

2023-11-26 20:55:19

Інші вірші поета

Вихідний Звичайне життя невинної душі Cogitationis poenam nemo patitur Один з тих хто не знав проблем .

Інші поети

Danny

@danny_o91s

Алина

@Alina_Krasnobaeva_

Hannah Blase

@hanney

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2282

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11796