Лютневі морози
Прошу, зіграй, як в останній раз, торкнись холодних клавіш піаніно. Легкою мелодією приторкнись до струн душі моєї. Я говорив тобі наскільки важливі мені стали наші зимові прогулянки, і легкі розмови ні про що. А говорив ... я ... говорив як сильно піаніно полюбив... та репетиції холодними, нудними, вечорами. А говорив ... я... говорив що зиму зміг я полюбити, після того ... як вечором холодним у легеньку завірюху, тебе на вулиці побачив вечірнім світлі вуличного ліхтаря, Ти була в темному пальті з червоною хустиною в руках з красивими золотими завитками. (Не говорив ? Шкода) Прошу, зіграй, як в останній раз, Відпусти думки тривожні погуляти І просто грай. А що до мене Зі мною залишиться мелодія твоя, Яку того вечора для мене востаннє зіграла, Яка в хуртовину не дасть мені померти. Яка зігріє у нічну холоднечу. Вона в пам'яті залишилася, білою плямою, і завжди буде зі мною. І на смертному ложі коли мені залишиться декілька хвилин, ми знову зустрінемося з тобою в останній раз, і закружимося у вальсі під мелодію яка до болю рідна У знайомій кімнаті в якій досі самотньо стоїть піаніно. Залишаю тебе одну в лютневі морози Моя кохана Лесю .
2023-01-19 13:09:52
5
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1232
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1487