Босорканя
Сараку, ти звеш мене відьмою,
Називаєш божевільною,
І це все через невинний, вечірній політ на мітлі?
Чи, сердишся ти, через шабаш що відбувся на Лисій горі,
ну, подумаєш коханий,
оргію влаштували,
ну-у-у,
на мітлах трошки над Дніпром політали,
випили хмілю не багато,
біля вогнища оголені потанцювали.
Чи, опечалив тебе келих крові яку я так і не допила?
Або, можливо ти злий, через те що мій милий диявольський фамільяр Інокентій,
(маленьке чорне козеня) перекинув казан в якому готувалося моє чар - зілля?
Та ти не дивись на того Ігната що він всюди за мною бігає, я ж його випадково приворожила.
(Хто ж знав, що він келих з вином у Захара забере)
Чи мітла моя не угодила, чи мітка від диявола не така ?
Або, можливо, тебе дратують, всюди розвішані зміїні голови, жаб'ячі лапки, матки кроликів, роги биків, щелепи корів.
І взагалі, цього місяця, я лиш раз побила збіжжя градом,
Лише двічі викликала страшну бурю,
Три рази намагалася вкрасти місяць,
І чотири рази зорі. (одну все-таки вкрала)
А-а-а, а ще забула, в одного файного ґазди з полонини велику отару овець у ліс до Чугайстра погнала.
А одній порядній ґаздині на селі поки вона десь там по справах ходила
Інокентій в тайстру повно каменів назбирав.
Розумієш, для відьми мого масштабу ну це взагалі нічого.
Ну добре, вибач, що я тієї ночі фліртувала з вовкулаком
Ну люблю я, князів - перевертнів, козаків характерників,
Ну слабкість у мене до кошових отаманів,
А особливо до Сірка, ну не могла я, не могла,
просто так взяти і мовчки пройти повз Кошового Отамана Війська Запорізького,
щоб так тай слова гарного йому не сказати
Розумієш ?
Не сердися.
Ти ж знаєш, що відьма, як і людина, створіння просте, ніжне і лукаве.
2023-02-06 08:57:15
5
3