Нічне місто
Ти повертаєшся з роботи В ночі, Одна, У вагоні метро людей... не більше десяти, Хто біля тебе ти не знаєш і по обличчю не вгадаєш, хто є порядним і другом зміг би стати, А хто заради забави чи пари сотень гривень, проштрикне гарячу плоть, й без докорів сумління сховається у вузеньких вуличках нічного, втомленого міста. І ось ти виходиш на станції "Шулявська" повільно сходами підіймаєшся на верх, Чомусь одразу в голові з'являється картина венеціанського майстра Тиціана - "Сізіф" машинально порівнюєш себе та й всіх інших людей з ним, так прикро, що всі люди, так само все життя приречені вічно виконувати важку марну працю. А що потім ? А потім, самотні вулиці, мокрий осінній асфальт, гордий місяць, тепер все у твоїх руках. І цієї тихої ночі ти володарка цього міста. Чисте небо і тепла ніч тепер твої союзники, Які готові йти у бій заради перемоги та свободи.
2023-01-25 20:47:53
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Tianna Mase_
дякую
Відповісти
2023-01-25 21:16:04
Подобається
Tianna Mase_
особливо цікава архітектура в цьому стилі
Відповісти
2023-01-25 21:17:11
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5946
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5110