Нічне місто
Ти повертаєшся з роботи В ночі, Одна, У вагоні метро людей... не більше десяти, Хто біля тебе ти не знаєш і по обличчю не вгадаєш, хто є порядним і другом зміг би стати, А хто заради забави чи пари сотень гривень, проштрикне гарячу плоть, й без докорів сумління сховається у вузеньких вуличках нічного, втомленого міста. І ось ти виходиш на станції "Шулявська" повільно сходами підіймаєшся на верх, Чомусь одразу в голові з'являється картина венеціанського майстра Тиціана - "Сізіф" машинально порівнюєш себе та й всіх інших людей з ним, так прикро, що всі люди, так само все життя приречені вічно виконувати важку марну працю. А що потім ? А потім, самотні вулиці, мокрий осінній асфальт, гордий місяць, тепер все у твоїх руках. І цієї тихої ночі ти володарка цього міста. Чисте небо і тепла ніч тепер твої союзники, Які готові йти у бій заради перемоги та свободи.
2023-01-25 20:47:53
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Tianna Mase_
дякую
Відповісти
2023-01-25 21:16:04
Подобається
Tianna Mase_
особливо цікава архітектура в цьому стилі
Відповісти
2023-01-25 21:17:11
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4752
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3971