Сповідь

Tianna Mase_

Знаєш, а давай вже спалимо ті кляті мости Які нас разом так довго тримали, Які впились у нашу плоть так сильно, що з кожним рухом наші тіла нили від болю І це змушувало мене, все більше і більше ненавидіти все навколо. Чуєш, ну і дивні ті мости які нас разом об'єднали Вони гралися з нашим життям і із задоволенням спостерігали як воно потроху ламалось. Це було ніби якась гра або фільм, здавалось що це все не справжнє, що якщо ще трішки потерпіти то все налагодиться, все буде добре. В кожної пари ж був цей переломний момент і я була впевнена що ми зможемо вистояти в цій бурі з гідністю. Я знаю що звичайно у твоїй історії завжди погана буду я, А ти в моїй за всі роки так і залишишся чужим. Я ж прекрасно знала, що рано чи пізно життя всіх змушує надягати на обличчя маску, під якою кожен ховає свій біль та шрами залишені від жорстоких уроків життя. А ось і настала моя черга, тепер і я стою на балконі докурюю останню сигарету (бо більше ніколи палити не буду) й не можу зрозуміти навіщо ті кляті мости сплели наше життя в одне єдине. Якщо в решті решт я так само одягаю маску на своє обличчя, так само ховаючи свої болючі шрами. Та лиш одне дуже сильно мене турбує, Ніяк не можу зрозуміти, згадати той момент коли ти так хитро встиг скласти свій план, Як зміг так непомітно залишити на моєму обличчі ці кляті шрами. І зараз я прошу лише одного, Просто навчи мене так само вбивати людей , навіть не торкаючись. DlXI ET ANIMAM LEVAVI – Я сказав і полегшив тим душу.

2023-01-20 21:51:53

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Tianna Mase_

дякую

Відповісти

2023-01-21 13:12:18

Подобається

Maria

Дуже життєво та болюче 👏🏻

Відповісти

2023-03-08 10:09:49

1

Tianna Mase_

@Maria гарно дякую за коментар ❤️

Відповісти

2023-03-08 10:10:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1179

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1927