Сповідь
Знаєш, а давай вже спалимо ті кляті мости
Які нас разом так довго тримали,
Які впились у нашу плоть так сильно, що з кожним рухом наші тіла нили від болю
І це змушувало мене, все більше і більше ненавидіти все навколо.
Чуєш, ну і дивні ті мости які нас разом об'єднали
Вони гралися з нашим життям і із задоволенням спостерігали як воно потроху ламалось.
Це було ніби якась гра або фільм, здавалось що це все не справжнє, що якщо ще трішки потерпіти то все налагодиться, все буде добре.
В кожної пари ж був цей переломний момент і я була впевнена що ми зможемо вистояти в цій бурі з гідністю.
Я знаю що звичайно у твоїй історії завжди погана буду я,
А ти в моїй за всі роки так і залишишся чужим.
Я ж прекрасно знала, що рано чи пізно життя всіх змушує надягати на обличчя маску, під якою кожен ховає свій біль та шрами залишені від жорстоких уроків життя.
А ось і настала моя черга, тепер і я стою на балконі докурюю останню сигарету (бо більше ніколи палити не буду) й не можу зрозуміти навіщо ті кляті мости сплели наше життя в одне єдине.
Якщо в решті решт я так само одягаю маску на своє обличчя, так само ховаючи свої болючі шрами.
Та лиш одне дуже сильно мене турбує,
Ніяк не можу зрозуміти, згадати той момент коли ти так хитро встиг скласти свій план,
Як зміг так непомітно залишити на моєму обличчі ці кляті шрами.
І зараз я прошу лише одного,
Просто навчи мене так само вбивати людей , навіть не торкаючись.
DlXI ET ANIMAM LEVAVI – Я сказав і полегшив тим душу.
2023-01-20 21:51:53
5
3