Де ж ти там загублене дитя?
Анна Топтун
Де ж ти там загублене дитя? На небі десь  біля Христа? Посеред хмар тепер твоє життя. Пробач, вже не напишу тобі листа. Ти не почуєш більше голос мій. Ти не відкриєш більше своїх вій. Пробач,  що врятувати не змогла, Коли до нас вночі прийшла біда. Я знаю ти не почуєш моїх слів І той чарівний спів твоїх братів Що тут лунатиме з усіх сторін. Коли нарешті встанемо з колін Не для тебе буде вже ця Весна. Не для тебе буде пісня солов'я, Де любов'ю вкрита вся земля І нарешті вже закінчилась війна
2022-12-12 19:28:32
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Анна Топтун
@просто веселка дякую, але и такий настрій
Відповісти
2022-12-13 18:12:05
1
просто веселка
@Анна Топтун в мене теж такий настрій, тож пишу сумні вірші і читаю теж сумні
Відповісти
2022-12-13 18:13:13
1
Анна Топтун
@просто веселка час такий
Відповісти
2022-12-13 18:15:04
1
Інші вірші поета
Молитва до Бога Новини Поки в полі грім Школи зруйновані стіни
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13520
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5971