Де ж ти там загублене дитя?

Анна Топтун

Де ж ти там загублене дитя? На небі десь біля Христа? Посеред хмар тепер твоє життя. Пробач, вже не напишу тобі листа. Ти не почуєш більше голос мій. Ти не відкриєш більше своїх вій. Пробач, що врятувати не змогла, Коли до нас вночі прийшла біда. Я знаю ти не почуєш моїх слів І той чарівний спів твоїх братів Що тут лунатиме з усіх сторін. Коли нарешті встанемо з колін Не для тебе буде вже ця Весна. Не для тебе буде пісня солов'я, Де любов'ю вкрита вся земля І нарешті вже закінчилась війна

2022-12-12 19:28:32

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Анна Топтун

@просто веселка дякую, але и такий настрій

Відповісти

2022-12-13 18:12:05

1

просто веселка

@Анна Топтун в мене теж такий настрій, тож пишу сумні вірші і читаю теж сумні

Відповісти

2022-12-13 18:13:13

1

Анна Топтун

@просто веселка час такий

Відповісти

2022-12-13 18:15:04

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5156

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1892