Козаків голоси

Анна Топтун

Запорізьких козаків голоси Линуть до нас крізь віки. Крізь каплі вранішьої роси Та ті неймовірні далекі зірки, Що будують чумацькі шляхи І в чистоті тримають думки. Запорізьких козаків голоси Говорять про всі жахи війни. Про тих, хто захищав всі ці ліси Та як тікали з них вороги, Коли зустрічали їх тут козаки Під небом блакитним біля ріки Ми їх нащадки і справжні козаки Живемо тут з часів Київської Русі На цій Богом даній щасливій землі Тепер в бою захищаємо русло ріки Та пам'ятаємо козаків голоси Крізь всі ці жахливі буремні віки

2023-05-06 20:33:10

Інші вірші поета

З часів Київської Русі Три роки зими А він там десь... Вогонь

Інші поети

Marta_Zeppelin

@Marta_Zeppelin

Alonar

@Alonar

Анна Фролова

@Anny_Mills_

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11482

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3849